А вчора пізно ввечері мені зателефонував Дмитро й попросив сказати його мамі, що він не приїде, нібито його в термінове відрядження посилають

Дивлюсь у вікно. Знову сусідка, баба Тоня, порається коло хати. Вчора хвалилась мені, що нарешті син з невісткою та онуками до неї на день народження приїде. З самого ранку старенька на ногах. Уже і в магазині була, цукерків онукам купила, й котлет насмажила, й пирогів напекла. А зараз жіночка на подвір’ї розвішує випрану руками постільну білизну – гості мусять на чистому спати.

Антоніні Семенівні цьогоріч сімдесят шість. Уже вік немолодий і здоров’я підводить. Чоловіка її, діда Миколи, два роки тому не стало. Хороший був дідусь. А зараз старенька сама залишилась. Єдиний син Дмитро живе в іншій області. Приїздить нечасто, якщо не сказати, дуже рідко. Річ у тому, що Лариса його дружина – доволі специфічна жінка. Їй, бачте, в селі не подобається. Звичайно, ніхто не змушує її тут жити, але приїхати до старенької самотньої свекрухи хоча б на пів дня все ж могла б.

Так мало того, що ні бабу Тоню вона в гості категорично не хоче запрошувати, ні сама з чоловіком не їздить, так ще й онуків в село до бабусі не пускає! Дмитро, аби не розчаровувати стареньку, весь час вигадує різні причини, чому вони не можуть приїхати: то машина зламалась, то він погано почувається, то з роботи не відпустили. Ми всім селом знаємо, що справа в його дружині, але бабці Тоні нічого не говоримо, адже їй, бідолашній, і так багато довелось за життя виплакати, не хочеться її розчаровувати.

От і зараз Дмитро пообіцяв, що цього разу приїде разом дружиною й дітьми на день народження матері. Старенька, тільки-но почула це, ожила одразу! Забула про хвороби й почала до приїзду гостей хату білити й тісто місити.

А вчора пізно ввечері мені зателефонував Дмитро й попросив сказати його мамі, що він не приїде, нібито його в термінове відрядження посилають. Сказав, що самому соромно телефонувати й брехати мамі, адже він не може їй прямо сказати, що Лариса йому влаштувала скандал, що не хоче ні сама їхати, ні дітей тягнути в «те брудне село».

А я зараз дивлюсь з вікна й розумію, що мені доведеться прийти й розчарувати стареньку, адже до неї знову ніхто не приїде. Ще й треба казати неправду. Мені її щиро шкода, але змінити нічого не можу!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

18 + eighteen =

А вчора пізно ввечері мені зателефонував Дмитро й попросив сказати його мамі, що він не приїде, нібито його в термінове відрядження посилають