Прокидаюсь я о 3 ночі, моєї нареченої немає поруч. Ми дві ночі ночуємо у готелі, з пересадками, чекаємо поки буде наш рейс повертатися додому з відпустки.
Телефоную до майбутньої дружини, не відповідає. Тільки через 10 хвилин написала повідомлення, що зустріла колишню однокласницю і вони згадують шкільні роки у ресторані готелю.
Думаю і нехай, дівочі посиденьки мене не цікавлять. Тому сплю далі.
Але трохи, це все ж цікавості це у мене викликало.
Я підходжу на рецепцію, питаю в адміністратора: «Чи є у вас камери спостереження?», виявляється є, тому прошу показати відео з камер спостережень, проте вони не мають права, тільки з офіційного запиту.
Можливо у мене параноя? Напевно я все ж себе накручую. Переконую себе, що потрібно довіряти коханій людині.
Але цієї ночі вона знову десь затримується та навіть не з’являється до ранку. Вночі й мені не спалось, у режимі реального часу адміністратор дозволив глянути камери спостереження.
Виявляється моя кохана наречена не в ресторанчику, а у сусідньому номері, і не з однокласницею, а з якимось чоловіком.
Я пішов туди, спитати лише одне: «Чи вдало проходять посиденьки з подругою дитинства?».
Дивує лише те, що до цього вони навіть не були знайомі.
Летів нашим рейсом додому вже я сам, і не тому, що я сварився чи не давав їй квитка. Вона просто більше не з’являлась у нашому номері. Можливо, це і добре, бо бачити її зовсім не хотілося.
По приїзду додому – поверну їй речі, на цьому кінець.
