Але за тиждень після новосілля батьки були в нас. Як з’ясувалось, їм потрібен новий телевізор. А у нас, бачте, їх аж два – у вітальні й у нашій спальні.

Почалось усе з того, що я вийшла заміж за Сергія. Він син заможних батьків, але коли ми познайомились я зовсім не думала про його статки. Для мене головну роль грав характер людини. А от моїх батьків матеріальне становище зятя втішило. Вони, дізнавшись, що у його батьків є мережа продуктових магазинів, відмовились платити свою частину за наше весілля – мовляв, батьки Сергія можу по своїх зв’язках зможуть продуктів дешевше купити. Мені, звичайно, було за тата з мамою незручно, але я змовчала. Думала, що після весілля все владнається. Але стало ще гірше.

Після одруження ми переїхали в новеньку квартиру – подарунок на весілля від свекра зі свекрухою. Вони ж і ремонт зробили власним коштом, і вмеблювали, і техніку сучасну встановили. Від моїх батьків на новосілля був невеликий пакунок із постільною білизною поганої якості.

Тільки-но розгорнувши пакунок, я одразу впізнала цей комплект білизни – його минулого року мамі подарувала її сестра, тітка Галя. Напевно, мама думає, що я забула, але я добре пам’ятаю, як мама скаржилась мені, що її рідна сестра подарувала «якийсь непотріб, який і ворогові постелити буде соромно». А зараз мама передарувала його мені!

Я ледве стрималась того вечора, аби нічого не сказати мамі, чемно подякувала і відклала постіль якомога далі.

Але за тиждень після новосілля батьки були в нас. Як з’ясувалось, їм потрібен новий телевізор. А у нас, бачте, їх аж два – у вітальні й у нашій спальні. От тато з мамою й подумали, що нам «забагато двох телевізорів» і ми «з радістю могли б поділитися з батьками».

Почувши таке прохання ми з чоловіком переглянулись. Цього разу я вирішила не мовчати й сказати все, що наболіло. Нагадала батькам те, що не захотіли давати грошей на весілля єдиної доньки, про те, що передарували мені дешеву постіль, яка їм непотрібна. Можливо, трохи емоційно, але я справедливо сказала, що не збираюсь віддавати батькам один із телевізорів, які нам подарували батьки Сергія, адже я не мама і вважаю, що подарунки передаровувати не можна.

Мама з татом, зрозумівши, що нічого не вийде, попрощались і пішли, навіть не захотівши, щоб Сергій відвіз їх додому (хоча раніше ніколи не відмовлялись від такої нагоди).

А наступного дня мені зателефонувала тітка Галя і сказала, що я невдячна донька і що мама через мене цілу ніч не спала, адже не може собі пробачити, що виростила мене такою скупою і злопам’ятною. Я тільки знизала плечима, забувши про те, що тітка цього не побачить, і поклала слухавку.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

13 + nine =

Але за тиждень після новосілля батьки були в нас. Як з’ясувалось, їм потрібен новий телевізор. А у нас, бачте, їх аж два – у вітальні й у нашій спальні.