Багато років тому помеrла моя дружина. Мені дуже хотілося знову відчути сімейне щастя. Через п’ятнадцять років я зустрів Марію. Ми почали жити разом. Її син дуже часто хворів. Вона багато працювала. Але наші стосунки невдовзі закінчилися. Так і не вийшло нам створити справжню сім’ю Ще з самого початку вона приховувала від мене правду про себе. Я не був готовий до таких «сюрпризів».

Моє життя, як і кожного із нас, складається з білих і темних смуг. Зараз мені 45 і я сповна вже пізнав ціну довіри і поваги. Мені відомий смак щастя і втрати. В 30 років помеrла моя перша дружина. Я залишився з сином – Володимиром. Зараз йому вже 15 років.

Чесно, навіть не розумію, як я прожив всі ці роки. Ніколи не думав, що я зможу це витримати. Тоді мені здавалося, що світ просто зник для мене.

Рік тому я зустрів Марію і вирішив спробувати знову відчути радість сімейного життя. В неї теж був син від першого шлюбу. Колишній чоловік залишив її з дитиною і поїхав з молодою коханкою. Влад був хворим. Марія все життя їздила з ним по лікарнях. Хлопець часто хворів. На ліки Марія віддавала всю зарплату. Працювала вона вчителем.

Коли я познайомився з нею, то не знав про проблеми в її житті. Марія зізналася про сина вже коли ми розписалися з нею. Про Володимира я повідомив з самого початку. Але я не хотів, щоб вона думала, що я боюся випробовування. Просто мені було не зрозуміло, чому батько Влада не допомагає дитині.

Я бачив, що Марія не встигає нічого і їй іноді треба додаткових коштів. Але просити в мене вона не наважувалася.

Одного разу Володимир сказав мені, що йому треба купити новий телефон. В нього якраз мало бути День народження, тому я вирішив зробити подарунок. Водночас, Марія повідомила, що Влад захворів і попросила позичити їй грошей.

В результаті, Володимир на мене дуже образився. Він сказав, що чужий син дорожчий для мене, ніж рідний. Покупку телефону я переніс. Через тиждень Влад одужав. І тут Марія знову попросила про допомогу. На цей раз треба було придбати путівку до санаторію.

Але я відмовив, бо вже спланував виконати свою обіцянку і купити сину подарунок. Наші діти були зовсім різні. Останнім часом ми з нею зовсім віддалилися. Вона більше переймалася своїм сином. Через деякий час Марія вирішила, що нам краще розійтися. Я підтримав її ідею. Ще з самого початку вона мені брехала. А коли є недовіра, то немає місця для щастя і щирості.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eleven + 2 =

Багато років тому помеrла моя дружина. Мені дуже хотілося знову відчути сімейне щастя. Через п’ятнадцять років я зустрів Марію. Ми почали жити разом. Її син дуже часто хворів. Вона багато працювала. Але наші стосунки невдовзі закінчилися. Так і не вийшло нам створити справжню сім’ю Ще з самого початку вона приховувала від мене правду про себе. Я не був готовий до таких «сюрпризів».