Батьки Ігоря ціле життя дарували йому свою любов. І це відчувалося. В нього була прекрасна дружина, яка вміла знаходити контакт з свекрухою. Одного разу свати повідомили, що не готові більше чекати, поки подружжя з’їде від них. Тоді стосунки у сім’ї зруйнувалися. Ігорю прийшлося залагоджувати ситуацію самостійно.

Син Марії Іванівни завжди був ввічливим та тактовним. Він ріс в хорошій та дружній атмосфері. Його мама була вчителькою, а тато – лікарем. Батьки дарували йому всю свою любов. Тато хотів, щоб він теж став лікарем. Ігор добре навчався в школі. Він мав розвинене логічне мислення.

Роки проходили. Син виріс. Ігор став тим, ким хотів його батьком. Чоловік багато вчився. Не обійшлося і без допомоги тата. Разом з цим Ігор створив сімю. Марія Іванівна дуже тішилася невістці. Вона щиро раділа, що дружина її сина була доброю та розуміючою. Ірина часто приїжджала до свекрухи.

Разом вони пересаджували вазони, ходила за покупками, замовляли собі одяг. Їх об’єднувало багато спільного. А коли в сім’ї з’явився внук, то Марія Іванівна дуже часто відвідувала сина і невістку. Роман ріс дуже швидко. Бабуся розповідала йому казки, ходила гуляти з ним.

Ігор дуже часто їздив на виклики. Через це його постійно не було вдома. Але дружина все розуміла. Вона знала, що треба комусь заробляти гроші. Професія лікаря часто вимагала жертв. Марія Іванівна тішилася, що її син став професіоналом.

Одного разу, коли був ювілей у Ігоря, Ірина зізналася, що чекає на другу дитину. Тепер вона подарує йому доньку. Чоловік був дуже щасливим. Батьки жінки теж раділи. Але Ігор і Ірина жили у них.

Всі ці роки Ігор відкладав на житло. Але теща і свекор натякнули, що їм пора пришвидшуватись. Та і Ігор сам розумів, що з двома дітьми буде важче. Батьки вже старші, їм потрібен спокій. І тут Марія Іванівна почала висловлювати своє незадоволення. Вона не розуміла, чому батьки Ірини так налаштовані. Це ж їхня рідна донька. Невже вони отак просто їх виженуть?

Але Ірині не сподобалися такі радикальні слова. Вона ледве себе стримувала. За тиждень подружжя з сином переїхали. Вони жили на чужій квартирі. Ігор розумів, що саме від нього залежить подальше майбутнє сім’ї. Відтягувати з покупкою квартири не було куди, адже за п’ять місяців мала вже народитися донька.

Якось, коли чоловіка не було вдома, до Ірини завітала свекруха. Після тієї сварки вони мало розмовляли між собою. Було дивно, адже до цього у них були досить хороші стосунки.

– Ірино, дозволь увійти.

– Доброго дня!Рада вас бачити. Вибачте, за той вечір.

– То ти вибач. Я не мала права так казати. Адже сама могла запропонувати вам пожити у себе.

– Ми дорослі люди і здатні подбати про себе. Ваш син – справжній скарб. Дякую вам за нього.

– Це найцінніше, що я чула за весь час.

Отак завершилася зустріч невістки з свекрухою. Не часто можна побачити такі теплі відносини. Десь через тиждень Ігор повідомив, що вже має гроші на квартиру. Коли Роман був в садочку, вони поїхали купляти житло. Вже через два дні сім’я заселилася в нову квартиру.

Тепер вони могли облаштовувати власне житло. Ігор радів, що в нього така міцна родина. Це було найбільше щастя для нього.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × 2 =

Батьки Ігоря ціле життя дарували йому свою любов. І це відчувалося. В нього була прекрасна дружина, яка вміла знаходити контакт з свекрухою. Одного разу свати повідомили, що не готові більше чекати, поки подружжя з’їде від них. Тоді стосунки у сім’ї зруйнувалися. Ігорю прийшлося залагоджувати ситуацію самостійно.