Я ріс практично без батьків. Вони завжди були у за кордоном. Мені часто хотілося маминої поради і надійного батьківського плеча. Але вони компенсували це грошима, які надсилали нам. Нас з братом виховувала бабуся. Батьки переважно приїжджали двічі на рік. Ми росли дуже жвавими та енергійними хлопцями. Так з бабусею пройшло дитинство і наша юність.
Після цього я пішов навчатися до університету. Мені дуже хотілося мати хорошого друга, і Бог дав мені Яну. Вона була дуже дорога для мене. Я покохав її. Ми одружилися і тепер вже живемо разом 7 років. Її сім’я була дуже дружньою і міцного. Я відразу порівняв атмосферу, яка панувала у нашій сім’ї і в її.
Батьки Тетяни мене сприйняли не дуже добре. Вони думали, що я заберу її до себе в село. Але одного разу, коли ми святкували день народження тещі, то невідомо звідки почала горіти її кімната. Поки пожежники їхали, я намагався знешкодити небезпеку. І мені майже вдалося.
Після цього батьки чоловіка сприйняли мене, як серйозну і відповідальну людину. Мої мама і тато спішили на мій ювілей. Я був дуже радий, що вони приїдуть. Але брат повідомив, що вони скасували рейс і причину повідомлять самі.
Для мене це вже не був сюрприз, я прекрасно знав, що їх ніколи немає у моєму житті. Так склалося, що чужі батьки стали ріднішими, ніж власні. Мій брат ставився до цієї ситуації спокійніше. Він був молодший, і ще ходив до школи. Я поглянув на ці обставини збоку, і питав сам у себе , чому так склалося.
Я дуже хотів, щоб родичі дружини приходили до нас частіше. Вони компенсували мені любов, яку я не отримав від батьків.
Свою сім’ю я ніколи не залишу. З власного досвіду, я розумію, що таке жити без батьків. Я працював банкіром. Дружина – вчителем. Сімейне життя мені подобалось. Ми завжди ходили десь відпочити і розважитися. Я ніколи не міг подумати, що втрачу і цю родину.
Дружина повідомила мені, що вона покохала іншого. Я був шокований. Жахливий біль пронизував моє серце. Такого удару я не очікував. Свої почуття я приховав. Цілий місяць не міг повірити, що я вже без дружини. Її батьки стали для мене рідними.
Пройшов рік. Я став ще сильнішим . Про свою втрату я ще довго згадував. У важку хвилину зі мною була бабуся. Їй я довірив свій сум.
Мама моєї колишньої дружини одного разу зустріла мене. Вона була дуже привітною.
– Як справи в тебе? Як особисте життя ?
– Життя налагодилося. Я і досі кохаю вашу доньку. А ви стали мені рідними. Мої батьки за життя не приділяли стільки уваги, як ви.
– Іване, ти завжди можеш розраховувати на нашу допомогу. Приходь до нас в гості.
– Дякую вам за все!
Життя дуже різне. Ніколи не знаєш, що воно приготувало для тебе. Біль і радість завжди ходять разом. Я знав, що попереду на мене чекає ще багато цікавого.
