Я був первенцем у моєї мами. І коли вона була вагітна вона дуже довго планувала свою вагітність. Батьки довго вибирали ім’я, і вони очікували, що буде дівчинка. Думали назвати її Мар’яною. Але на одному з останніх УЗД лікарі побачили – це хлопчик. І вони чомусь, не довго думаючи, вирішили послухати бабусю, яка запропонувала ім’я Онуфрій.
Спочатку в дитинстві це не проводило мені багато клопоту, а потім, коли я пішов у садочок, а пізніше до школи, з мене почали знущатись однолітки. Я спокійно відносився до цього, але дедалі сильніше мені почало набридати. Я поговорив із батьками на рахунок зміни ім’я. Вони відреагували не дуже охоче. Ще й коли менший брат це почув, його звуть Михайло сказав, що теж хоче змінити. Батьки відповіли, що для цього потрібно змінювати дуже багато документів, і вони не хочуть цим займатись.
І батьки запропонували зробити це по виповненню мені вісімнадцяти років. Я вирішив почекати повноліття, за порадою батьків. Пізніше і всі і я почали звикати до мого ім’я. І всі дедалі більше почали називати його не дивним, а оригінальним. Мені воно почало подобатись. Я зустрів своє перше кохання, і вона мене називала мій Онуфрій. Так мені це подобалось, що коли мені виповнилось вісімнадцять я взагалі забув про те що хотів змінити своє ім’я.
Про що я хотів сказати, я дякую своїм батькам за те що вони народили, та виховали достойною людиною. Назвали мене цікавим та рідкісним ім’ям, але воно не завжди легко вписується повсякденне життя. І не усім може підійти, тому майбутні батьки зважено та обдумано підходьте до вибору ім’я для своїх дітей.
