Біля комісійного магазину стоїть хлопець, дуже схожий на мого брата Максима, з телевізором в руках, який підозріло схожий на той, що ми відвезли бабусі

Як відомо, бабусі для онуків нічого не шкодують. Це можна сказати й про нашу бабусю Раю. Вона все життя допомагала всім – спочатку дітям, потім онукам. Щоправда, онуків у неї лише двоє – я та мій двоюрідний брат Максим.

У мене вже є своїх двоє дітей, адже я старша. А Максим тільки недавно одружився. Живуть вони в орендованій квартирі.

Максим – хлопець специфічний. Дружніх стосунків у нас із ним ніколи не було. Річ у тому, що є в нього одна риса, яка дуже псує стосунки – нахабність.

Скажімо, поступив Максим в інститут – їде до бабусі просити гроші на екзамени, адже своїм розумом навчатися він не хотів. А бабуся, певна річ, й дає – як же онукові не допомогти?

Або влаштувався Максим на роботу й через його недбальство зламався дорогий комп’ютер. Треба гроші повертати. Куди Максимко біжить? Правильно, до бабусі.

Або взяв Максим у друга машину покататись й побив. Хто гроші на ремонт йому дав? Звісно, що бабуся Рая.

А про те, скільки брат кредитів брав, один Бог знає. А, як ви думаєте, кому колектори дзвонили по ночах, коли Максим міцно спав? І знову правильно – бабусі!

«Та не допомагай ти йому стільки! Нехай уже сам вчиться за свої дурниці нести відповідальність!» – Неодноразово говорила я бабусі. Вона щораз обіцяла, що більше не даватиме йому грошей, але стримати обіцянку так і не могла.

Якось ми з чоловіком купили собі новий телевізор. А старий, хоч і хорошому стані, вирішили не продавати, а віддати бабусі Раї, адже її «ящик» працює раз через два.

Так от, занесли, поставили. Бабуся дуже тішилась новій «плазмі».

Пройшло два тижні. Йду я якось роботи й бачу – біля комісійного магазину стоїть хлопець, дуже схожий на мого брата Максима, з телевізором в руках, який підозріло схожий на той, що ми відвезли бабусі! Оце так номер!

Підійшла.

– Не соромно тобі мій телевізор здавати? – Питаю.

– А за що мені має бути соромно? – Максим дивиться на мене так, ніби нічого не сталось. – Мені бабуся сама запропонувала телевізор продати, бо мені треба кредит за телефон сплатити.

Я махнула рукою й пішла. Що з нього візьмеш? А от бабусю шкода, бо їй цей пройдисвіт ще добряче нерви попсує.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

7 + 12 =

Біля комісійного магазину стоїть хлопець, дуже схожий на мого брата Максима, з телевізором в руках, який підозріло схожий на той, що ми відвезли бабусі