Брат примчав з самого ранку, тільки-но дізнавшись, що зробили батьки

Мої тато з мамою уже старенькі, ледве ходять. Тому минулої зими ми з чоловіком вирішили взяти їх до себе. Господарство їхнє у селі розпродали, а батьків перевезли у нашу трикімнатну квартиру. Поселили їх в кімнаті сина, а Михайлик «переїхав» у вітальню. Вона у нас кімната прохідна, але син не жаліється – він тільки радий, що бабуся з дідусем тепер у нас. Чоловік теж не проти – у нього завжди були прекрасні відносини із моїми батьками, тому питання про переїзд вирішилось одноголосно.

Я завжди вважала своїм обов’язком доглянути батьків, як своїх, так і чоловіка. Чоловікові маму ми теж доглянули. Її, на жаль, уже сім років немає з нами. Після смерті матері чоловік ще більше прив’язався до моїх батьків. Та й вони його люблять наче рідного.

Щоправда, є у них рідний син – мій молодший на десять років брат Юрій. У нього є сім’я. Живе неподалік. Але за весь той час, що батьки знаходяться у нас Юра заходив тільки раз – позичити грошей.

Звичайно, мови й не могло бути, щоб він взяв батьків до себе. У нього однокімнатна квартира – я розумію. Також я жодного разу не заїкнулась про те що брат міг би якось матеріально допомогти. Але хоча б час від часу провідувати батьків він міг би! Живе на сусідній вулиці, працює з десятої до шостої, субота-неділя – вихідні. Невже не можна знайти одну годинку в кілька тижнів, аби прийти до тата з мамою?!

Як я не намагалась поговорити з братом про те, що батьки за ним сумують – він удавав, що не розуміє.

Але два місяці тому сталась ситуація, яка змусила Юру примчати до нас о сьомій ранку. Він дізнався, що мій тато купує нам машину.

Річ у тому, що ми давно збирались купити машину, але все якось знаходились важливіші речі – спочатку збирали на квартиру, потім на ремонт, потім на лікування свекрухи, а зараз збираємо на навчання синові. Але ми розуміли, що автомобіль – річ необхідна, тим більше зараз, коли тато з мамою насилу пересуваються і часто повинні їздити в поліклініку.

Мій тато покликав нас із чоловіком і дістав з-під подушки згорток, де було складено понад десяти тисяч доларів.

«Все, що змогли назбирати за життя, – сказав тато, – хотіли, щоб вам залишилось, коли нас не стане, але вам зараз потрібніше».

Як ми не відхрещувались, але батьки змусили нас взяти гроші й купити машину.

Так от, як тільки мій брат дізнався, що ми купили автомобіль, так ще й коштом батьків – прибіг й почав розбити скандал, мовляв, у батьків є рідний син, а вони зятю машину купують.

Батько спокійно вислухав звинувачення й сказав:

– Ти, синку, якщо хочеш машину, то піди й зароби на неї грошей.

– А він чому не заробить? – брат обурено показав на мого чоловіка.

– А він, сину, вже заробив, – батько подивився на Юру, – своїм ставленням до нас із матір’ю. Він став нам сином, який про нас турбується.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − 6 =

Брат примчав з самого ранку, тільки-но дізнавшись, що зробили батьки