Час дорослішати! Безцінний урок життя

Марта трудилась, як бджілка стараючись тримати все в повному порядку. На ній був і дім, і хазяйство з грядками, і ще троє дітей на додачу. Наймолодшій дівчинці всього два рочки виповнилося, хлопчику 8, а найстаршій донці Марії 14. Чоловік рідко бував вдома, адже велика сім’я — це великі витрати. Марія достатньо доросла і вже могла б допомагати мамі з дрібними побутовими справами, але лінь і бажання повеселитись брали гору. От і приходилось Марті все тягнути на собі.

Після чергової відмови в допомозі матері, батьку увірвався терпець. Він переконав дружину залишити доньку саму на хазяйстві, щоб та відчула, якою ціною обходяться такі звичні для неї речі. Так і зробили. Марта зібрала сумку й повідомила доньці, що їде в село до бабусі, бо тій нібито стало дуже погано і потрібна термінова допомога. Марія не заперечувала, мовляв, що складного то, посиджу з дітьми деньочок. Та вона й гадки не мала, що все буде не так просто, як їй тоді здавалося.

Вже з самого ранку почувся дитячий крик.

— Марія, прокидайся! Олеся на горщик хоче. — розбудив сестру молодший брат.

— Відстань від мене. Йди поклич маму. — спросоння бовкнула та. А потім різко підхопившись на ноги згадала, що ненька поїхала і хутко помчала у дитячу кімнату. Там на неї чекала не зовсім приємна картина. Мала Олеся не дійшовши до горщика, зробила всі свої справи прямо посеред кімнати. Щобільше, дівчинка зацікавлено гралася, розмазуючи випорожнення. Марія була розгублена, такими речами завжди займалась мама.

Проте дівчині не було куди діватись, вона закип’ятила воду і взялася купати сестричку та наводити лад у кімнаті. Не встигла завершити одне діло, як дітвора зголодніла. Прийшлось готувати їжу і саме тоді дівчина почала усвідомлювати, що її бачення виявилось хибним. Їй ніяк не вдавалось стежити за малими й одночасно пильнувати суп, який в результаті просто збіг на плиту.

Зібравши всі емоції в кулак Марія з труднощами, та все ж нагодувала дітлахів. Прийшов час і поратись по господарству. Це для неї стало ще одним страшним завданням. Вона боялась підійти до гусей, які кидались прямо на неї, і якщо дати свиням вийшло, то подоїти корову наважилась не з першого разу. Такий переполох стояв у них на подвір’ї вперше.

Марія йшла в будинок з думкою, що нарешті труднощі закінчились і вона трохи перепочине. Та увійшовши дівчина була ошелешена. Маленька Олеся знайшла на кухні муку і влаштувала справжній снігопад. Брат теж не пас задніх і допомагав маленькій влаштовувати зимову казку.

Виходу немає, тож прийшлось знову братися за прибирання і прання. Вона почувалась, мов вижатий лимон, але мала ще одну незавершену справу. Завтра субота, а це значить, що мама буде випікати хліб. Це стало вже їхньою сімейною традицією. Запаси борошна її підопічні ліквідували, тому терміново прийшлося йти до магазину і купити нове. Мама не матиме часу ходити за покупками, коли повернеться.

Перед виходом дівчина наказала брату поводитись чемно і тихо гратися своїми іграшками. Взявши сестричку у прогулянковий візок вона відправилась в крамницю. Там завжди любили збиратись місцеві пліткарки, тому уникнути з ними зустрічі було неможливо.

Отож побачивши дівчину, вони взялись жваво обмивати їй кісточки, поки та робила покупки. Особливо сусідка, яка твердила, що вже давно треба було дівчинку до рук взяти й привчити до самостійності та відповідальності.

— І, як мамі вдається все встигати — роздумувала Марія. Тепер вона усвідомила, як важко й непросто тримати все в одних руках. Їй стало шкода мами й соромно, що відмовляла в допомозі. Якби хоч прибирання і готування чи прання вона взяла на себе, то мамі б полегшало. Єдине, чого тепер хотіла Марія, це щоб скоріше повернулась мама.

Неначе муха в окропі, дівчина провела весь день у клопотах. Вона старанно пильнувала і виконувала все по декілька разів. Всіх напоїла, нагодувала і спати вклала, а ось про себе забула. Так замоталась, що й поїсти не встигла і в поспіху схопила кусочок хліба перемащеного маслом.

Цей день надовго закарбувався в її пам’яті. Такою замореною і виснаженою вона ще ніколи не була. Прилягнувши на диван у вітальні вона думала, як же добре, що вже вечір і все нарешті закінчилось. А потім непомітно для себе самої міцно заснула.

Повернувшись, Марта з острахом тихенько зайшла в дім. Першим ділом побігла в дитячу кімнату, щоб переконатись чи все в порядку. Дітки солодко спали й вона заспокоїлась. В будинку було чисто та охайно, худоба нагодована і на плиті стояв зварений суп. Жінка з полегшенням усміхнулась.

Для неї цей день був таким же ж важким, як і для доньки. Жінка сильно хвилювалась за своїх дітей, вона не могла знайти собі місця. Як вони там самі? Чи зможе Марія впоратись з таким навантаженням? Вона навіть почала жаліти, що пішла на цю аферу. Прийшов би час і дівчинка сама зрозуміла все, її мучили докори сумління. Це вперше вона залишила дітей та й взагалі весь дім без стороннього нагляду. А потім заспокоїлась і подумки промовила:

— Може воно й на краще. Можливо тепер донька буде більше цінувати мою працю, адже відчула, як це не легко. Завтра розпитаю її про все. Всюди добре, а вдома найкраще — усміхнулась Марта!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

three × five =

Час дорослішати! Безцінний урок життя