Час і мені бути щасливою

– Любий, та покинь ти нарешті ту Марину. Ти ще молодий, тобі лише 21 і у тебе все життя попереду. Синку, ми з батьком все що мали – усе вкладаємо у твоє виховання та освіту, ти не можеш зараз ось так усе покинути на половині шляху. І взагалі можливо це і не твоя дитина.

– Мамо, моя, і я хочу бути з Мариною!
– Ти ще сам не знає чого хочеш, через тиждень ти поїдеш на навчання до Каліфорнії без жодних але.

Так і сталось. Андрій поїхав на навчання та більше не повертався.

Характер у хлопця був добрий, він звик слухати батьків, які знають як йому краще жити – то ж сперечався не довго. Але у думках сподівався ще повернутися до дівчини.

Марині було 19 коли вона народила Максимка. Батьки Андрія як тільки не пробували із нею домовитись про аборт, у них нічого не вдавалося.
А хлопчик народився здоровенький та схожий на свого батька. Проте пліткам у селі ніхто зарадити не міг, та і про продовження навчання після школи теж уже мова не йшла. Марина серйозно задумалась про те, щоб переїхати, адже тут підтримки їй шукати нізвідки.
Сім’я переїхала до бабусі в інше село. Відтоді усім жити стало легше.

Матір Марини теж не могла довго змиритись із таким клеймом на їхній родині та спочатку не хотіла допомагати дочці, залишилась жити вдома, коли ті переїхали. Це був час осмислення цінності сім’ї. Пізніше вона теж переїхала до них, продавши будинок у селі, щоб більше сюди не повертатися.

Після завершення навчання Андрій хотів повернутися та бодай побачити Марину чи їхню дитину. Повернувся до села, але не застав тут нікого, кого б не питав ніхто не знав де вони проживають, а у будинку нові власники, які й бачити нікого чужого на своєму подвір’ї не хочуть. Батьки Андрія обрізали усі можливі ниточки щоб він не міг знайти Марину та малюка, а йому сказали, що вона погодилась на аборт та грошову виплату від них, що вона зовсім не кохала його. Тому він облишив пошуки та поїхав на постійне життя до Америки.

А Марина довго не втрачала надії й вірила що Андрій справді її кохає, він повернеться та обов’язково її знайде. Проте так і не дочекалась… Коли Максимку було вже 11 років, Марина вирішила: «Напевне, час і мені бути щасливою» і через рік вона вийшла заміж та щаслива у шлюбі. Колись молода дівчина змогла повірити у себе та свою дитину і зробила правильний вибір.

Тому молоді матусі не втрачайте надії, завжди знайдуться люди, які готові вас щиро підтримати. Усе обов’язково буде добре.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five + 8 =

Час і мені бути щасливою