Чоловік почав брехати і затримуватись на роботі

З Миколою ми одружені 9 років. У нас двоє чудових донечок – 5 та 7 років. Я люблю свого чоловіка, і він ніколи не давав мені приводу сумніватися в його почуттях.

Але останнім часом він став дивно поводитися. Микола почав затримуватися на роботі. Пояснював це перевірками та терміновими дорученнями начальника.

Я намагалася вірити своїй половині.

Та якось під час перерви я йшла на пошту — наближалася наша річниця, і я замовила чоловіку спінінг, про який він мріяв. Я поспішала, аж раптом побачила Миколу. Він стояв на протилежному боці вулиці й нервово поглядав на годинник. Це було дивно, бо його робота в протилежному кінці міста.

Я сховалась за кіоск з газетами та подзвонила йому. Чоловік глянув на телефон, трохи завагався, але прийняв виклик.

-Кохана, привіт!

-Привіт, як твій день?

-Добре, але надто завантажений. Я вибіг по каву, роботи багато. Вибач, буду пізно сьогодні.

Мене ніби хтось вдарив по голові. Я попрощалася, намагаючись зберігати невимушений вигляд, і продовжила спостерігати за ним.

За кілька хвилин до Миколи під’їхав білий позашляховик. За кермом сиділа жінка у темних окулярах, з вугільно-чорним волоссям.  Микола з усмішкою привітався, сів на переднє сидіння, і авто зникло.

Я не пам’ятаю як дійшла до пошти, як потім працювала. Мій світ рушився, і я не могла збагнути причину. Що було не так?

У нас прекрасна сім’я, а любов наша з появою дітей лише примножилась. Я не з тих жінок, які пиляють, ревнують і постійно шукають приводів для сварок.

Ввечері я вклала дітей і швидко заснула, не дочекавшись чоловіка. Я була виснажена думками.

Прокинувшись о п’ятій, побачила поряд Миколу. Він спав, і мав такий безневинний вигляд, ніби то хтось інший вчора катався з коханкою. Я зібралась, приготувала сніданок і розбудила дітей. Хотіла якнайшвидше вийти з дому, поки він ще спить. Я не хотіла з ним говорити й бачити його теж не хотіла. Ми з дітьми вийшли з під’їзду, я глянула у наше вікно на четвертому поверсі — там було порожньо.

Нашу двокімнатну квартиру ми купили після одруження. З Миколою ми зустрічалися 4 роки, планували маленьке весілля. Пишне свято не було важливим для нас, бо ми мріяли про своє житло. Нам допомогли батьки, а самі ми працювали на кількох роботах і економили на всьому.

Ця квартира була тим місцем, де завжди добре, куди ми поспішали повернутися щовечора. Але тепер це змінилось.

Микола дзвонив увесь день. Я не брала слухавку. Написав, що не розуміє що відбувається, і якщо не відповім, то приїде.

Я прийняла виклик і сказала, що бачила його вчора з тією жінкою. Він замовк на мить, а потім попросив мене вийти на вулицю через 15 хвилин. Я погодилась.

Вийшовши, я була вражена — біля припаркованого білого позашляховика стояв мій Микола з тією жінкою. Оце так нахабство!

– Кохана, будь ласка, сідай у машину. – сказав Микола, голос його був спокійним. – Це не те, що думаєш. Просто довірся мені.

Я сіла. Ми мовчки їхали. За вікном зникли багатоповерхівки, ми опинились на тихій вуличці приватних будинків. Авто зупинилось, Микола відчинив двері, взяв мене за руку і повів до брами одного з будинків.

-Цей будинок тепер наш! – він простягнув мені ключ, а очі його наповнились сльозами. – Олена ріелтор. Вибач, що змусив тебе хвилюватися. З річницею тебе, кохана!

 

Ми плакали від щастя. Тоді я зрозуміла, що більше ніколи не буду додумувати, а одразу говорити з чоловіком. Чого і вам раджу!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

17 + 11 =

Чоловік почав брехати і затримуватись на роботі