Це не моя дитина! Куди забрали рідну доньку?

Ця історія трапилась зі мною у вересні минулого року. В одному із районних пологових будинків у той день стався справжній бебі-бум.

Я завжди мріяла народити дитину у найкращій приватній клініці нашого міста. Але не судилось

Того дня ми вирішили навідати бабусю мого чоловіка. Вона живе за сто кілометрів від нас, у невеличкому містечку. Ми гарно провели день разом. Галина Іванівна була рада нашому приїзду. Настав час збиратись додому і я відчула, що починаю народжувати. До міста їхати далеко, тому довелось поспішати до найближчого пологового будинку. Роди були довгими та важкими. Чоловік картав себе за те, що вмовив мене на цю поїздку. Але нічого вдіяти не можна було.

Невдовзі з операційної вийшов лікар і сповістив, що у нас народилась дівчинка. Це було крихітне, чорняве, карооке немовля, вагою 3 кг 400 г та довжиною 50 см. Дівчинку забрали у відділення реабілітації для повного обстеження.

Наступного дня породіллям принесли малят на годування. Мені було не по собі. З самого ранку тривожило погане передчуття. Я взяла нашу дівчинку і почала годувати. Наче все добре, але я не могла збагнути, що не так. Раптом розгорнула пелюшку і побачили, що у Софійки відсутня родимка на правій нозі біля п’ятки. Така є у кожного члена нашої родини. Вчора помітила і в доньки. А сьогодні її немає. Я зрозуміла, що це не моя дитина.

Одразу вибігла в коридор і намагалась знайти свою Софійку. Раптом почула плач в одній із палат. Побігла одразу туди. Там була жінка на ім’я Світлана. Вона ніяк не могла заспокоїти дівчинку. Я пояснила їй всю ситуацію і вона радо погодилась розгорнути пелюшку своєї доньки. Ми обоє побачили оту родимку біля п’ятки. Жінка злякалась, не могла зрозуміти, де її дитина. Я попросила пояснення у медичного персоналу.

Згодом виявилось, що у нас однакові прізвища та ініціали, тому сталась така помилка і дітей переплутали. На щастя, все добре закінчилось. Ми ще довго сміялись над цією історією. А зі Світланою до цього часу підтримуємо зв’язок: часто переписуємось, ділимось новинами та фото. Наші донечки ростуть здоровими та активними. А це  найголовніше!

Кожна матір відчуває свою дитину на відстані. Між ними існує зв’язок впродовж усього життя.

Пам’ятайте, що материнське серце не обманеш ніколи!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

sixteen − seven =

Це не моя дитина! Куди забрали рідну доньку?