Цілу весну ми провели в селі. Роботи було так багато, що ми вирішили залишитися ще на літо Тепер, коли у нас є власний будиночок, роботи було дуже багато. Але батькам дружини не подобалося те, що ми робимо. Виявляється, ми не виправдали їхні очікування. Прийшлося віддати їхній подарунок назад.

Я завжди поважав свого тестя. Ми часто разом їздили на рибалку. Та і машини любили ремонтувати вдвох. Одного разу дружина сказала, що тато віддає нам ділянку в селі і будиночок.

Ми часто там бували. Найбільше проводили літні канікули. У селі дуже гарно. Саме там ми з тестем ловили рибу. Взимку теща передавала нам з дружиною закрутки. Для нас це був неабиякий сюрприз – отримати в подарунок нерухомість. Зізнаюсь чесно, мені там дуже подобалося. Моя дружина любила проводити вільний час біля озера і спостерігати за нашим уловом.

Надія була щаслива такому подарунку. Вона почала планувати свої подальші дії. Дружина хотіла квітник зробити, посадити декоративні дерева. Я не знав, як реагувати на такий сюрприз. Настала весна і ми з Надією переїхали у село. Перше, що мені спало на думку – це піти на риболовлю. Дружина з сином садили кущі.

Цілу весну Надія озеленювала територію. Я ще захотів викопати колодязь. Коли настало літо, ми взялися за будівництво будинку на дереві. Син дуже цього хотів. Спочатку я казав, що це божевільна ідея і Юрію треба менше дивитися американських фільмів, але з того часу, як у нас зявилася ділянка в селі, це стало цілком реально.

Але все зіпсував тесть. Йому ідея зовсім не сподобалась.

– Такого я не очікував. Ми вам зробили подарунок, щоб ви корисними справами займалися.

– Вибачте, але я не бачу тут нічого поганого.

– Ви краще б грядки посадили .

– Тату, перестаньте кричати на мого чоловіка.

– Добре, що цього ще не бачить твоя мама. Ви зовсім не думаєте про те, що будете зимою їсти.

Після цієї сварки я зрозумів для чого вони подарували нам будиночок з ділянкою. Вони хотіли, щоб ми займалися сільським господарством. Але ми з дружиною вирішили, що будемо робити тільки те, що вважаємо за потрібним. Вже наступного дня прийшла до нас теща. Вона говорила лагідніше. Але в її словах я чув докір. Вона сказала, що більше не бути возити нам закрутки. Ми могли це все зробити самі.

Коли закінчилося літо, я запропонував віддати назад подарунок. Ми стільки почули докорів, що знаходитися там було нам важко. Дружина поїхала до своїх батьків. Зі мною вони бачитись не хотіли.

Коли Надія приїхала, ми з сином вже чекали на неї. Зустріч з батьками пройшла мирно. Але тепер вони вважали нас ледарями. Для мене це не було дивним. Головне, що ми знайшли вихід. Тепер наша сім’я не залежить ні від кого. Сподіваюсь,  батьки Надії скоро зрозуміють, що ми не можемо жити так як вони очікують.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two × four =

Цілу весну ми провели в селі. Роботи було так багато, що ми вирішили залишитися ще на літо Тепер, коли у нас є власний будиночок, роботи було дуже багато. Але батькам дружини не подобалося те, що ми робимо. Виявляється, ми не виправдали їхні очікування. Прийшлося віддати їхній подарунок назад.