Дітей чоловікового брата свекруха любить, а наші їй, наче нерідні

У мого чоловіка Івана є ще молодший брат Ярослав. У них з чоловіком доволі велика різниця у віці – аж десять років.

Для свекра і свекрухи Ярослав – очікуваний син. Вони його пестили й любили ще з дитинства. А от до мого чоловіка ставлення було зовсім іншим. Річ у тому, що саме через те, що Валентина Йосипівна, моя свекруха, завагітніла Іваном, вони зі свекром змушені були одружитися. Тоді вони були ще зовсім молодими й поява Івана стала для них швидше тягарем, аніж радістю. Дивлячись, на їхнє ставлення до мого чоловіка й молодшого брата, мені дуже шкода Івана, адже він недоотримав батьківської любові.

Та найбільше мене ображає ставлення свекрухи до дітей. І у нас з Іваном, і у Ярослава з дружиною по двоє дітей. Усі майже приблизно одного віку. Але про дітей Ярослава Валентина Йосипівна переживає, купує їм усе, часто телефонує. А наших, якщо не забуде привітати з днем народження – й на тому раді.

Хоча ми з чоловіком зі свого боку намагаємось свекрові зі свекрухою у всьому допомагати. Садити й копати картоплю завжди ми їздимо. Ярославові ніколи, бачте, з роботи не виходить відпроситись. Але приїхати взяти картоплі на зиму час є.

Нещодавно свекри ремонт почали. Мій чоловік, наче, проклятий, там два місяці сидів, а Ярослав тільки на день приїхав.

Але образила мене зовсім інша ситуація. Ми з чоловіком своїх дітей на літо відправили до свекрухи зі свекром. Ярослав своїх теж привіз. Я, звичайно, бачила, що Валентина Ярославівна більше радіє приїзду дітей молодшого сина, але не думала, що ситуація стане настільки напруженою.

Словом, наступного дня, телефонує мені Яночка, наша молодша донька й плаче в слухавку.

– Доню, що сталось? – Не можу второпати я. – Ти вдарилась чи тебе хтось образив?

– Бабуся… – схлипувала донька, – бабуся купила Данилові з Павликом по велосипеду, а нам з Максимом – по шоколадці.

Данило й Павлик – діти Ярослава, а Максим і Яночка – наші. Усі майже одного віку і, найголовніше, усі Валентині Йосипівні однакові онуки. Навіщо вона так вчинила?

Я розповіла про цю ситуацію чоловікові й він обурився не менше.

«Нехай уже мене батьки люблять менше, ніж брата. Але так ставитись до моїх дітей я не дозволю

Того вечора ми відклали усі справи й поїхали до батьків чоловіка.

Коли ми напряму запитали у свекрухи, чому вона так «ділить» дітей, вона вдала, ніби ніколи раніше про це не задумувалась.

– Та я усіх однаково люблю, – розказувала нам Валентина Йосипівна.

– Тоді чому одним – велосипеди, а іншим – шоколадки, – запитав чоловік?

– А я не знала, що ваші діти такі ябеди, – обурилась свекруха, – якщо так – більше їх до мене не привозьте!

А ми й не збиралися! Забрали дітей і поїхали з дому, де нас не цінують!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

2 × one =

Дітей чоловікового брата свекруха любить, а наші їй, наче нерідні