До весілля залишався лише місяць, але я вирішив відмінити його

Моє перше кохання, Оленка, коли вперше побачив її, то одразу закохався, така красива і така ще юна, всього шістнадцять років. Я за будь-яку ціну мав її завоювати!

Не скажу, що це було тяжко, мені на той час вже було 24 роки, мав хорошу роботу, тому постійні, квіти, подарунки одразу дали свій результат і вже через два тижні, ми почали зустрічатися.

Не скажу, що моя рідня була в захваті від Оленки, я тільки те й чув, що вона занадто юна, вона не готова до сімейного життя, їй вчитися необхідно, шістнадцять років лише. Оленки батьки не скажу, що мене не злюбили, але вони явно не хотіли, щоб у вісімнадцять років ми зробили їх бабусею з дідусем, вони вважали, що я застарий для їхньої доньки. Але я не зважав на все це, нам було добре разом. Було добре перший рік, цей цукерко-букетний період і вся любов. Потім Оленка вступила до університету, я запропонував жити разом і вона й одразу погодилася. Але що я зрозумів, зустрічатися, ходити на побачення – це дуже класно, але як тільки ви починаєте жити разом – вас поглинає рутина. От і ми це зрозуміли, хоч і не одразу.

Оленка була студенткою, ця молодь, вечірки, нічні клуби, а я тихо чекав її вдома. Вона почала дуже змінюватися, стала якоюсь закритою і холодною. Поводилася досить дивно, сама пропадала вечорами в нічних клубах, а мене підозрювала у зраді, то з бухгалтером, то з моєю асистенткою, хоча приводів до цього взагалі не було. Одного разу я застав її як вона перевіряла мій дірект в інстаграмі, мене це обурило. Ми посварилися тоді дуже сильно, але ми так давно були разом, що вирішили не спішити з прийняттям рішення й обговорити цю тему зранку. На ранок ми обоє заспокоїлися, я розумів, що нам потрібно вирішувати щось: або створювати сім’ю і дорослішати, або прощатися і йти кожний своїм шляхом.

Ввечері я запросив її до ресторану, на одному коліні з букетом білих троянд і вона сказала: так!

Ніби все трошки заспокоїлося, ми почали готуватися до весілля, але дорогих святкувань не планували.
Все по скромному, по сімейному. Ми планували собі тижневу поїздку за кордон на зекономлені гроші.
Проте мене не покидало дивне відчуття тривоги, між нами вже не було того розуміння і довіри, як колись, ми стали іншими.
Ми сварилися через день, постійні ревнощі й звинувачення у зраді, мене лякало відчуття небажання йти додому і знову сваритися. Так тривало два місяці, до нашого весілля лишався лише місяць і я прийняв для себе неймовірно тяжке рішення – нам потрібно розійтися, ми робимо нещасними один одного, так не повинно бути.

Ми скасували весілля. Оленка з’їхала від мене. На диво, ми розійшлися спокійно, але коли через два тижні я дізнався, що вона живе з іншим хлопцем, то зрозумів чому в нас не складалися відносини, вона вже давно не була моєю, пізніше я дізнався, що вона вже пів року як з ним зустрічалася, бувши зі мною у стосунках. Тому скасувати весілля – це було єдине правильне рішення, хоч і болючим для мене.
Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

3 × two =

До весілля залишався лише місяць, але я вирішив відмінити його