Добре, – сказав Віктор спокійним тоном, – Віддасиш наступного місяця, але вже тисячу. Вибач, друже, правила ринку

З Віктором ми дружили з дитинства. Склалось так, що жили в одному дворі, ходили в один клас. Щоправда, подорослішавши ми розійшлись різними дорогами. Він став бізнесменом, а я – водієм рейсового автобуса. Але дружити ми не перестали, часто бачимось, спілкуємось сім’ями. Нещодавно в нас народилась третя дитина й наша однокімнатна квартира стала затісною для нас всіх. Тому ми з дружиною прийняли рішення продати її, а натомість купити трикімнатну. В нас було трохи відкладених грошей, трохи допомогли батьки. Але потрібно було ще кілька тисяч доларів.

Дізнавшись про нашу ситуацію, Віктор сам запропонував позичити нам суму, якої не вистачає.

– Дивись, – сказав друг, – я тобі даю, а ти коли зможеш – віддаси.

Мені стало незручно від такої щедрої пропозиції.

– Кожного місяця першого числа, я віддаватиму тобі 500 доларів, добре? – Запропонував я.

Домовились.

Ми купили квартиру й щоб повернути гроші, я змушений був поїхати на заробітки. Відсилав гроші для сім’ї й регулярно Віктору.

За певний час я зміг віддати майже все, залишився тільки останній платіж в 500 доларів. Я якраз повернувся в Україну, але сталось так, що наш молодший чин захворів й попав у лікарню, тому всі гроші, зароблені мною пішли на термінове лікування. Я навіть не зміг погасити віддати останній внесок другу.

Прийшло перше число й Віктор зателефонував мені перший.

Який сьогодні день? – Бадьорим голосом сказав друг.

– Точно! – Я навіть забув про дату, хвилюючись за сина. – Вибач, просто дитина захворіла і я витратив всі гроші. Вибач, цього місяця віддати не зможу – непередбачувана ситуація.

– Добре, – сказав Віктор спокійним тоном, – Віддаси наступного місяця, але вже тисячу. Вибач, друже, правила ринку.

В той момент мені стало надзвичайно неприємно й образливо. Я не просив друга пробачити мені борг (хоч його фінансові можливості це дозволяли), просто попросив відтермінувати, тим більше, що в мене була поважна причина. А він вчинив зі мною, гірше, ніж колектори, адже ті, хоча б чужі люди, які виконують свою роботу, а він мені близький…був близьким…

Того ж дня я взяв позику, аби розрахуватись з другом, тепер вже колишнім. Краще я буду винний чужим людям.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × five =

Добре, – сказав Віктор спокійним тоном, – Віддасиш наступного місяця, але вже тисячу. Вибач, друже, правила ринку