Дожартувались

Бабка моя по життю була людиною з важким характером, часто незадоволена і зла. А ще вона вважала себе видатною господинею і садівницею.

За життя любила виписувати собі всякі дешеві журнальчики й газети. Щось на кшталт “Цариця одного гектара” або ж “Культ господині: садіння, як сенс життя”.

В таких виданнях писали всякі небилиці на тему город і сад. З цього всього найбільш розумним виглядав тільки місячний календар посівів.

Все інше — дурня повна. Ось, наприклад”Плівка вбиває вітаміни — як виростити огірки на підвіконні”, “Найкраща прикраса вашого саду — фігурки зі старих шин”, “Що краще — пташиний чи козячий послід? Всі за і проти”. Або ще “П’ять капель йоду на відро води й ваші овочі блискучі та соковиті”.

Бабуся читала ці нісенітниці кожного дня, намотувала на вус, як то кажуть і створювала нові ідеї. А потім ще й ділилася цією мудрістю з іншими. Якщо хтось таки й намагався пояснити їй, що це все просто чийсь витвір фантазії, то вона одразу ж починала кричати та злитись. Особливо, якщо ще й пенсія затримувалась.

Загалом, до початку нового дачного сезону бабуся вигадала безліч нових ідей і бажала їх втілити в життя. Як ви, мабуть, здогадалися, урожай у нас виростав частіше за все поганенький, але бував і хороший. І то не завдяки бабусиним експериментам, а не зважаючи на них.

 Якраз перед початком сезону закруток, в газеті надрукували новий чудо рецепт маринування помідорів на зиму. Найкращий і найсмачніший серед усіх інших. З давніх рецептів королівських сімей, які тримались в таємниці. Бабуся аж палала бажанням випробувати його і всім довкола хвалилась, що цього року буде маринувати саме за цим рецептом.

Якщо точніше сказати, то маринуванням займалась моя мама, а бабуся лише вказувала, що і як їй робити.

Звісно рецепт цей був повною дурнeю. Помідори у відрі чи великій посудині, залити на 4 дні солоною водою. Потім ретельно промити й розфасувати по банках. Залити теплою водою і закрутити. Навіщо було проводити ці експерименти? Відверто не розумію. Ми завжди маринували помідори за чудовим прадідівським рецептом з листям хрону, болгарським перцем і часником.

Але бабуся так сильно набридла мамі своїм ниттям щодо нового рецепту і що вона знати її не хоче, якщо та не зробить цього, що мама і здалася. Закрутила їй десь 15 літрів таких от помідорів, щоб вже вистачило.

У серпні вийшло нове видання цієї “надзвичайно розумної” газети, в якій написали статтю про ці самі помідори. Мовляв, редакція приносить свої вибачення всім хто повірив в цей першоквітневий жарт.

Вони й не припускали, що хтось таки із господиньок повірить і спробує повторити цей рецепт. Мабуть, в редакцію до цього часу прийшло багато листів від вдячних читачів.

Ви б бачили реакцію моєї мами. Вона сварилась в той час і на ці злощасні помідори, і на редакцію газети, а найбільше на бабку. Ці свіжо мариновані помідори мама намагалась згодувати бабці, а та, у свою чергу, опиралась і відмовлялася їх їсти. Врешті решт бабуся тихенько повідкривала всі ці банки й вивезла до вигрібної ями усі помідори тієї партії. Вже до кінця сезону вона не випромінювала жодної ідеї на рахунок городу.

Кінець сезону. Свіжі випуски газет продовжували надходити у наш будинок. Бабуся знову взялася поглинати й наповнюватись новими ідеями. Проте тепер мама в запасі мала велетенський аргумент проти всіх цих “таємних премудростей майстрів”. Його мама із сарказмом виражала такою фразою:

— Я вам, матусю, помідорчиків ваших “коронних” зроблю, а не цей шедевр!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × three =

Дожартувались