Дружина цьогоріч образилась на мене, що мамі на ювілей я подарував новий телефон, а їй на день народження – парфуми

Перш, ніж в мене полетять звинувачення, що я мамин синочок й дружину люблю менше, аніж маму, хочу пояснити такий вчинок.

По – перше, парфуми я подарував неабиякі, а брендові й, відповідно, далеко недешеві. Дружина мені всі вуха прогуділа про те, як мріє про такий подарунок. Сказано-зроблено. Захотіла, от я й подарував. По-друге, напередодні маминого ювілею, її старенький телефон, який вона багато років доношувала після мене, як кажуть, відправився в кращий світ (якщо такий світ для телефонів, звичайно, існує). Так от, мамин телефон зламався й, відповідно, найкращим і найкориснішим подарунок для неї був би новий.

Тому я поїхав у магазин техніки й придбав смартфон доволі хорошої фірми й однієї з найновіших моделей.

Коли дружина дізналась, який подарунок як хочу зробити мамі на ювілей, то, чомусь, обурилась:

– Як для мене, то парфуми, а для мамці своєї телефон новенький купив!

– Зачекай, кохана, але ти сама просила парфуми!

– Якби знала, то попросила б новий телефон! – ображено сказала дружина.

– Але ж у тебе хороший смартфон більш престижної фірми!

– Але він уже застарілий!

– Добре, – вирішив погодитись я, – наступного дня народження подарую тобі новий.

Та дружину це не втішило.

– До мого дня народження ще довго! Хочу зараз!

– Кохана, але я щойно купив телефон мамі, – я почухав потилицю, – у мене зараз немає зайвих грошей

– На маму свою у тебе завжди є! – Крикнула дружина й грюкнувши дверима, вийшла з кімнати.

Я стояв, не розуміючи, що сталось. Чому мою дружина себе так веде?

Трішки відійшовши, вирішив поговорити з нею про цю ситуацію.

– Розумієш, – почав я, – мама стільки для нас робить. Я хочу теж зробити їй щось приємне.

Та жінка тільки невдоволено хмикнула.

– І що ж такого безцінного твоя мама для нас робить? Картоплю напівгнилу із села передає? Чи закрутки свої кислі? А, може, це за того півня синього, який у нас два роки в морозилці лежить ти хочеш їй такий подарунок зробити?

Тут я розізлився.

– Та що ти розумієш! Мама останнє віддає. Вона із пенсії гроші відкладає, аби нам допомогти. Згадай, як ми будувались: хто тут робочим їсти день удень протягом двох років готував? Ти чи мама?

Зараз ми живемо в заміському будинку, який будували власними силами. Мама допомагала, чим могла. І, у свій час, звільнила мою дружину від обов’язку годувати людей, які робили ремонт. Але зараз дружина про все це забула.

– І, все одно, ти маму любиш більше! – ображено крикнула вона.

А я стояв і не розумів, що мені зараз робити: їхати в магазин за новим телефоном для дружини, чи, одразу, з речами в село до мами?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

sixteen − 5 =

Дружина цьогоріч образилась на мене, що мамі на ювілей я подарував новий телефон, а їй на день народження – парфуми