Колишня дружина захотіла привести свого нареченого додому

Колишня дружина Михайла захотіла привести свого нареченого додому. Оскільки їхня дочка має власну сім’ю вони жили окремо у своєму невеличкому будинку неподалік міста. Мати просила, щоб вони забрали батька до себе. Дочка звичайно була не проти. Та й внуки любили дідуся. Тільки чоловік не погоджувався з тим, щоб тесть жив у їхньому домі.

Ми живемо у власному будинку неподалік міста. Поблизу у старенькій хатинці мешкає самотній дідусь. Якось готуючи сніданок я почула дитячий сміх який доносився із сусідньої вулиці. Вийшовши на подвір’я я побачила літнього чоловіка з сусідом. Мені це здалося дивним, бо родичів у старенького не було. Власних дітей чоловік не мав, а 3 роки тому і дружини не стало. Тож лишився він зовсім один.

Звичайно, сумно йому було одному. Але у відчай він не впадав, змирився з таким станом речей. Тому переважно весь свій час він присвячував своєму господарству.

Цього чоловіка я бачила вперше, тому пішла до сусіда, щоб все з’ясувати. Він назвався Михайлом Федоровичем, але говорив зі мною неохоче. Бо як пізніше сказав сусід рідні відвернулися від нього і він лишився один.

Все своє життя чоловік пропрацював у ремонтній бригаді. А дружина його – завідувач кафедри. Викладала в університеті. Він знав про всіх залицяльників дружини, але не хотів руйнувати сім‘ю. Терпів заради єдиної дочки.

Згодом донька виросла, відучилася і вийшла заміж. Народила двох внучат, яких Михайло Федорович дуже любив. І тут дружина вирішила піти до іншого чоловіка, але розлучатися з ним не хотіла.

Донька і її чоловік відкрили власний бізнес, тому в гості часто не навідувалися. Зате постійно привозили внуків. Роки йшли й старість підкралася непомітно. Згодом співмешканець вигнав жінку і вона повернулася, але жити з Михайлом Федоровичем не хотіла.

До цього часу донька придбала свій заміський будинок. Мати почала просити її, щоб вони забрали батька до себе. Донька була не проти. Та й внуки любили дідуся. Тільки ось чоловік не погоджувався з тим щоб тесть залишався у їхньому домі.

Донька відстоювала те, що мова йде про її батька і він буде жити з ними. Після тривалих переконань він подумав і все ж таки погодився, але з однією умовою:

-Ну добре. Я згідний, щоб твій батько жив з нами тільки нехай твоя мати перепише все майно на внуків. Раптом вона зійдеться з кимось і нам нічого не дістанеться від квартири.

Щоб не псувати відносини з чоловіком донька переговорила з матір’ю і та пообіцяла найближчим часом переписати квартиру на внуків.

Довелося Михайлу Федоровичу переїхати до доньки. Але це і на краще – адже свіже повітря, природа і внуки поряд. Жінка довго не сумувала – невдовзі привела до дому нового чоловіка. Та й документи вона оформляти не поспішала.

Зятю дуже не подобалося мешкати під одним дахом з тестем й він всіма способами показував це невдоволення. Донька нічого не розповідала батьку. Але все ж таки вона не витримала і наполягала на його повернення.

Мати категорично не хотіла приймати колишнього до дому, адже вона вже жила не одна. Але чоловік стояв на своєму і наполягав, щоб вона відвезла старенького. І тоді щоб вийти з цієї ситуації й не зруйнувати сім’ю вона вирішила домовитися з будинком пристарілих.

Мій сусід дізнався про цю ситуацію. І як з’ясувалося він знав Михайла Федоровича. Щоб уникнути цього він домовився з його донькою про те, щоб вона перевезла старенького жити до нього. Та зі свого боку пообіцяла фінансово підтримувати батька. І просила регулярно їй телефонувати.

Привезла вона батька вже наступного дня. Обіцяла час від часу навідуватися в гості. А чи буде це так, буде видно. Ось так в житті трапляється, коли здавалося б чужій людині ти потрібен більше, а ніж рідним. Батьки – найдорожче, що у нас є тому їх потрібно берегти поки вони живі. Як кажуть не було б їх, то не було б і нас.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

one × five =

Колишня дружина захотіла привести свого нареченого додому