Дуже люблю свою дружину, але її родичі уже добряче діють мені на нерви. Чому вони думають, що я повинен їх усіх опікати, оскільки маю власний успішний бізнес, а вони у цьому житті нічого не досягли? Позичити грошей, перевезти речі, взяти до себе на роботу. Й це далеко не повний перелік їх нескінченних прохань. Але ж я не сонце й усіх не обігрію, та й не повинен цього робити

Зараз у мене в житті усе стабільно. Маю невеликий досить прибутковий бізнес, будинок, машину, але так було не завжди. Я не отримав великого спадку, не виграв у лотерею й усього досяг власними зусиллями. Спочатку міцно став ноги й лише потім задумався про створення власної сім’ї.

Одружився я три роки тому і дуже щасливий у шлюбі. Моя дружина справжня красуня й неймовірно смачно готує. Про таку другу половинку можна лише мріяти.

Усе було б прекрасно, якби не її родичі, які уже добряче діють мені на нерви. Чому вони думають, що я повинен їх усіх опікати, оскільки маю власний успішний бізнес, а вони у цьому житті нічого не досягли?

Річ у тому, що дружина із багатодітної родини. У неї ще четверо старших братів та сестер. Батьки їх люди не дуже заможні, й дали своїм дітям стільки, скільки змогли. Лише найстарший брат щось зміг чогось добитися й зараз живе та працює за кордоном, зі своєю ріднею відносини майже не підтримує.

Неодноразово чув від сестер та другого брата своєї дружини докори на адресу закордонного родича, що той добре влаштувався й міг би з ними поділитися.

Брату на шию залізти у них не вийшло, то ж вони тепер усю увагу зосередили на мені, тобто на зяті.

Спочатку брат дружини попросив узяти його на роботу. Освіти немає, якихось вмінь та навичок також, але працювати абиким він не хотів. Влаштував його у відділ роботи з персоналом, дав шанс себе показати. Тепер дуже про це шкодую. Весь час чую натяки, що зарплата у нього найменша у відділі й премії він, як інші, не отримує. А що він хотів, якщо сидіти цілий день без діла або грати у «танчики» на робочому місці? Не подобається? Хай шукає, де краще. Я його не тримаю.

Сестри ж пішли дещо іншим шляхом. Весь час запрошують нас до себе в гості й замовляють дружині щось їм привезти. Подарунки – це зрозуміло, не їхати ж до рідні із пустими руками, але ж вони просять щось на кшталт мікрохвильової печі. Є у них іще одна негарна звичка. Коли бувають у нас в домі, канючать у моєї дружини то сукню їм віддати, то якість прикраси, то «на халяву» зводити їх до салону краси чи ресторану. Крім того, і перша, і друга, позичили у нас по чималенькій сумі, а віддавати не поспішають.

Нещодавно одна із сестер взагалі межу перейшла. Вони з чоловіком вирішили перебратися у наше місто й повідомили, що планують поки що у нас пожити. А що? Дім великий, місця багато, а їм квартиру винаймати за що немає, та ще й троє дітей. Не залишимо ж ми їх усіх на вулиці?

Спочатку родичі натякнули, але конкретної відповіді я їм не дав, не хотів сваритися та дружину засмучувати. Згоди ніхто чекати не став. Одного разу усе сімейство ввечері заявилося до нас уже з речами. Я повернувся додому, а вони ходять по будинку, кімнати обирають, де будуть жити. Дружина лише стоїть й у розпачі руками розводить.

Такого я терпіти не став. Настав час припинити увесь цей бедлам. Сам із непроханими гостями вовтузитися не захотів й викликав охорону зі свого підприємства. Хлопці приїхали та швиденько рідню відвезли назад до їхнього села.

Думав, дружина на мене образиться, але ні. Вона, як і я, зітхнула з полегшенням. А наступного дня приїхали тесть із тещею, вибачалися за усе. Не знали, що їх діти так себе нахабно поводили, адже ми їм жодного разу про це навіть не заїкнулися.

Раз так, то вже завтра віддам брату дружини трудову книжку і хай іде на усі чотири сторони. Халява скінчилася.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × 1 =

Дуже люблю свою дружину, але її родичі уже добряче діють мені на нерви. Чому вони думають, що я повинен їх усіх опікати, оскільки маю власний успішний бізнес, а вони у цьому житті нічого не досягли? Позичити грошей, перевезти речі, взяти до себе на роботу. Й це далеко не повний перелік їх нескінченних прохань. Але ж я не сонце й усіх не обігрію, та й не повинен цього робити