Дуже важко жити без батьків. В мене вони були живі, але їхньої присутності я не відчував зовсім. Я ріс у селі з бабусею і дідусем. Коли мама забрала мене до себе в місто, то виявилося, що вона має там нового чоловіка. Вітчим був не таким, як мій батько.

Коли мені в школі казали, що мати – це найдорожча людина в житті, я відразу не погоджувався. Для мене дуже дорогою була бабуся і дідусь. Вони мене виховували і дарували багато любові. Тато розлучився з мамою, коли мені було 6 років. Він виїхав із країни. А мама розуміла, що має заробляти гроші. Вона поїхала у місто. Час від часу приїжджала.

Одного разу дідусь захворів і мама вирішила, що візьме мене до себе. Бабуся не встигала доглядати за мною. Для мене це було нове випробовування. Я відвик від мами та й за друзями сумував. Моєї думки ніхто і так не запитував. Коли я приїхав до міста, то відразу відчув себе там чужим.

Мама жила на квартирі. З нею ще були дві жінки. Щоранку вони їхали на ринок. Я не мав що робити, оскільки до школи не треба було йти. Літо в селі я дуже любив, а от у місті – зовсім не подобалося.

Одного разу мама сказала, щоб я швидко одягався. Ми пішли у розважальний комплекс. Мені там було дуже весело. Такої великої кількості дітей вже давно не бачив. Раптом до мами підійшов якийсь чоловік. Він дивився на мене і посміхався. Коли я підійшов, то побачив, що він тримає в руках іграшку. Після проведеного часу, чоловік пішов з нами. Пізніше, він замінив мені батька. Я думав, що життя налагодилося. Мама записала мене у місцеву школу. Вже 3 роки ми жили в місті. Володимир працював лікарем. Він забезпечував нас. Ми були однією сім’єю.

Я і забув, що він мені не рідний. В нас були дуже хороші стосунки і маму він кохав. Одного разу до нас зателефонувала бабуся. Вона повідомила, що прийшов мій справжній батько. Він хоче бачити мене.

Давно я про нього не чув. Він не давав про себе знати вже довший час. Аліменти він не платив. Тато просто зник з нашого життя. Я вважав, що якась серйозна причина спонукала його повернутись.

Коли ми приїхали в село, то Володимир був з нами поряд. Це він робив для нашої безпеки. Я тата не впізнав. Він дуже постарів. Складалося враження, що і він не зовсім розумів, де знаходиться. Мама до нього не підходила. Тато став біля мене. Я був здивований його подарунком. Це був мопед.

– Ти вже такий великий. Я радий тебе бачити. В тебе зявився новий тато?

– Це Володимир. Він дуже добрий, я з ним разом виконую домашнє завдання, ми їздимо на річку.

– Але я твій тато!

Я злякався свого батька. Він розсердився на нас з мамою, а ще більше – на Володимира. Тато накинувся з ножем на нього. Володимир зміг себе захистити. Він схопив тата і сказав більше до нас не підходити. Такого я зовсім не очікував. Батько пішов. Я сподівався, що в нього буде все добре. Але бачити його я не хотів. Добре, що про це не знав дідусь. Він би викликав поліцію. Володимир пожалів батька.

Після такої зустрічі нам дуже захотілося додому. Бабуся нас не відпускала. Вона напекла смачних пирогів, зварила вареників.

Наступного дня, коли ми збиралися на вулицю, мама повідомила найкращу новину за останній час. Виявилося, що в мене скоро народиться сестричка. Володимир був дуже щасливий. Тепер наша сім’я стане ще більшою, і ще міцнішою.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fourteen + sixteen =

Дуже важко жити без батьків. В мене вони були живі, але їхньої присутності я не відчував зовсім. Я ріс у селі з бабусею і дідусем. Коли мама забрала мене до себе в місто, то виявилося, що вона має там нового чоловіка. Вітчим був не таким, як мій батько.