Двоє дітей і розлучення

Ми із дружиною прожили разом сім років. Деякий час вирішили пожити для себе, і це справді був незабутній час. Ось і стали ми готові до народження дитини. Усі були дуже щасливі – справжня сім’я. Пройшло три роки й дружина знову завагітніла, але дружина почала проявлятися з іншої сторони. Почала кричати та сваритись, що нам і так добре, нам не потрібен ще хтось, на кого потрібно тратитись, вона не хотіла ще одну дитину.

Оскільки у нас сім’я, я був готовий на другу дитину. Я сказав, що вона повинна народжувати, не можна вбивати життя у середині себе. Вона трохи налякалася, що ми розлучимось і закінчиться моя фінансова підтримка для неї, тому стала і справді дуже хорошою, наче все налагодилось.

Коли дружина виписалась додому перший час все теж було добре, але вона почала кудись ходити та затримуватися на довше, залишаючи мене з дітьми, а у мене теж робота. Я не ревнивий, але чоловічі парфуми, якими від неї аж тхнуло, мені не сподобались.
Я довгий час не звертав увагу, не хотів руйнувати сім’ю. Якось на День закоханих, я знову сиджу із дітьми, раптом на телефон дружини приходить повідомлення: «Давай сьогодні відсвяткуємо разом. А давай не тільки сьогодні. Люблю».

Вирішив серйозно про все поговорити, вона спочатку все заперечувала, але потім почала кричати на мене ще більше, все дійшло до бійки, в якій вона пошкрябала мені обличчя. Не жалітись мені ж комусь на свій вибір дружини, але вирішив не ночувати сьогодні вдома, щоб усі заспокоїлись.

Через деякий час вона прибігла миритись, все-все допомагати, ніби все налагоджувалось. Але «наша пісня гарна, починай її знову».
З попереднім хлопцем вони розійшлися, а от зараз знайшла когось і ще. Але я не залізний.

Я вирішив подати на розлучення. Вона знову прибігала, молила пробачення, але для себе я вже все вирішив. Чесно, мені вже було й бридко її навіть слухати, як її пробачити, якщо навіть дивитися на неї не можу. Вона ледь не погрожувала мені, що не дай Боже ми розійдемося, вона не дасть мені дітей. Виявилось діти їй не потрібні, лише фінанси.

Пройшло три роки. Поряд найкращі жінки у моєму житті, кохана дружина, яка любить і мене і моїх дітей, ми навіть плануємо спільну дитину. Хочемо дівчинку, але це не важливо, щоб було здоровеньке.

Колишня дружина поїхала жити в інше місто, так і гуляє з різними хлопцями, досі не створила свою сім’ю.
Вам моя порада, не потрібно терпіти, якщо вам погано, рятувати відносини, яких уже немає. Це ж тільки відкладання неминучого.
Поважайте себе тоді у вас обов’язково усе буде щасливо.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen + 2 =

Двоє дітей і розлучення