Дзвінок від мами однокласниці дитини

Моя Аліна навчається в п’ятому класі. І товаришує з дівчинкою ще з однієї групи, з садочка, Юлею. Граються завжди разом, один до одного ходять в гості. Частенько Юля приходила до нас. І тут то щось зламають чи порвуть то завжди в нас в дома, але я мовчу, тихо висповідаю свою дитину, а потім думаю ну діти.

Так от у вечері після роботи сидимо з чоловіком на кухні п’ємо чай. І тут дзвінок від мами Юлі я зараз прийду, треба поговорити. Приходить Світлана до нас до дому і починається. Ви знаєте що ваша Аліна вдарила мою Юлю. Хіба ж так робиться?

-Кажу нічого не знаю, не вже прямо вдарила?

-Так і то сильно червона щока.

-Питаю як це трапилось?

-Каже наші діти після уроків грали сніжки, і моя Аліна попала Юлі сніжкою у лице.

-Я покликала Аліну і попросила прояснити ситуацію, як це було і в що вони гралися. Аліна вийшла та вибачилась перед Світланою.

-Світлана вирішила додати, що вже продзвонила до батьків і взнала що моя Аліна когось штовхнула на перерві, і ще там щось зробила.

-Кажу стоп, стоп. Перед тобою вибачились, але на цьому все. Вже надто пізно хай дитина іде спати.

Я зрозуміла що тут немає з ким сперечатись і щось доказувати. Не стала і казати за те що коли граються в нас то можуть щось скрутити. Ледве відпровадила додому Світлану. Тепер наші дівчата спілкуються менше. Адже хто знає що можна від кого чекати.

Минає ще трохи часу, були в нас батьківські збори. Світлана в нас голова батьківського комітету. Говорили про успішність дітей, все як завжди, кому на що потрібно здавати гроші. І тут Світлана видає на весь клас ваша Аліна порвала підручник моїй Юлі.

Кажу, а ну розказуйте. І тут я не витримую кажу от коли ваша Юля приходить до нас додому то в моєї доньки все нищиться, але я нічого не сказала.

Пізніше Світлана ще хотіла показати яка її Юля хороша дитина, а інші діти в класі погані та тільки й роблять те що кривдять її дитину. Як вияснилось це діти перекидали той підручник на перерві хто піймає, і хтось не спіймав він впав, і з усієї сили та й надірвався. Всі в класі подумали про зміну голови батьківського комітету. Не може бути так що одна дитина ні в чому не винна, а всі інші в усьому. Чиясь це була ідея кидатись тим підручником.

Щоб діти запам’ятали що кидатись підручниками не можна, вони всі залишись після уроків клеїти їх, та провели з ними виховну бесіду.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

sixteen + 15 =

Дзвінок від мами однокласниці дитини