“Фріланс=безробітний” те що родичі ніколи не зрозуміють

Оксана пропрацювала кілька років директором однієї фірми, пішла в декрет під час якого гроші також якось хотіла заробити, почала займатися копірайтингом. Їй вдалося знайти замовників, тому вона вирішила не повертатись на роботу в офіс.

Влаштовував і рівень доходу ,і можливість працювати з дому, і одночасно бути з донькою і повністю самій відповідати за себе.

Дуже часто роботи було багато. Замість звичних 8 годин в офісі Оксана проводила 12-15 в комп’ютері. Такої роботи вона не боялась. Їй подобався рід її заняття і вона щосили хотіла брати щоразу цікавіші проєкти.

Проблеми почались, коли родичі дізнались, що вона працює з дому і навіть не планує повертатись на посаду директора в офіс. Батьки казали: “Ну це не робота. Цілий день проводити в комп’ютері, це не серйозно”.

Одного ранку подзвонила татова сестра:

– Мені сьогодні ти потрібна. Підемо по магазинах, виберемо мені плаття на весілля до доньки і ще до нотаріуса треба і в ЦНАП зайти. Мене потрібно супроводжувати. Я нічого не тямлю в цих документах.
— Ні, я сьогодні не можу. Срочне замовлення. Повинна все доробити і відправити замовнику.
— Ой, та що в мене за робота така. Сидиш цілий день у своєму комп’ютері, ігри граєш. А тут важлива справа – документи на рахунок земельної ділянки. Мої діти на заводах працюють, зайняті, працьовиті, не можуть звільнитись. Вадімчика от скоро зав.відділом зроблять….
І тут тітку понесло, вона почала розказувати про успіхи свої діточок, аж пізніше згадавши про ціль дзвінка:

— Ну так що, в 11 тебе чекаю біля свого під’їзду.

— Тітко, я не приїду, роботи дуже багато, тай Веронічка постійно на руках.

Тітка ще довго намагалась завдати встиду Оксані, згадуючи якісь дивні випадки пов’язані з фрілансом, пробувала надавити на совість, потім на жалість…Тут Оксана побачила, що донька відкрила шухляду, де зберігалися ножі і обірвала розмову.

Не пройшло і 5 хвилин, як мені дзвонить тато: “Ну відвези її, тобі хіба важко?”.

Знову образа і повне не розуміння того, що відбувається у житті доньки.

Таких історій від людей які працюють вдома набереться скільки, що можна книжку написати. Родичі всяко принижують і обезцінюють працю фрілансерів, і у всіх випадках хочуть заставити попрацювати на “побігеньках”.

А що, все одно дома сидять, нічого не роблять, лише в стелю плюють. Ми на заводах працювали, від дзвінка до дзвінка…

І ніяк вони не зрозуміють, що у цих “лінивих” деколи навіть часу немає випити кави чи збігати в туалет….

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two × three =

“Фріланс=безробітний” те що родичі ніколи не зрозуміють