Хлопчик один на автостанції

Я йшла забирати посилку на пошту вона знаходилась біля мого дому близько автостанції. Там я запримітила хлопця років 17 він допомагав розвантажувати машину з посилками. Через декілька днів я проходила повз автостанції та побачила цього ж самого хлопця який був вдягнутий так само, і спав на кріслі в залі очікування. Я була дуже здивована, чому він не йде до дому. Я вирішила підійти та запитати в нього, чому він тут заснув?

Хлопець проснувся коли я заговорила про нього, аж здригнуся від неочікуваності. Він представився сказав, що свати Саша. Я запитала чому він не йде до дому. Каже тут я живу вже тиждень. Сплю на автостанції, підпрацьовую розвантажуючи машину на пошті з посилками, щоб заробити на харчі.

Де твої батьки?

-Матір помеrла вже давно, а батько запив, і чим далі, тим сильніше, підіймав руку. Більше родичів в мене не було, я закінчив школу і вирішив поїхати у місто, поки так живу. Шукаю роботу, щоб зняти кімнату.

-Зрозуміло Саша, мені якраз треба помічник, в мене ремонт треба зробити, і іноді забирати посилки з пошти. Допоможеш мені? А я тобі кімнату виділю, де жити, а там і з роботою розберемось.

Саші було ніяково, але він погодився, діватись було нікуди. Ми прийшли до мене додому, я нагріла Сашкові борщу, та м’ясо з картоплею. З яким апетитом він це їв, я так і не можу забути. Зробила як домовлялись, виділила кімнату для хлопця, і дала постіль та рушник, щоб він міг помитись та лягти спати.

Я жила одна в великій квартирі яку залишили мені батьки, заміж я так і не вийшла, не склалось. Місця мені було вдосталь, тому я спокійно могла дозволити собі виділити кімнату для хлопця. Та і багато свого часу я проводила на роботі, поверталась тільки під вечір. Хтось казав би, що не розумна, не можна так пустити людину з вулиці до дому, але я бачила що він добрий, і я вирішила довіритись.

На наступний день Сашко проснувся з ранку прийшов на кухню до мене і запитав що потрібно робити, де шпалери які потрібно поклеїти. Ми поїхали в будівельний магазин за шпалерами та клеєм та шпателями. Купили все необхідне та приїхали додому, в той самий вечір Сашко поклеїв шпалери у прихожій кімнаті. Так день за днем у квартирі завершувався ремонт, де підфарбувати потрібно було, десь прикрутити поличку, з усім хлопець справлявся. Коли ремонт вже був готовий Сашко вирішив влаштуватись на роботу на ту ж пошту біля дому, на повний робочий день та подати документи на вступ. Сашко влаштувався та працював на пошті в вечері після роботи допомагав мені по дому. А пізніше прийшли результати вступу, поступив Сашко на спеціальність геодезія. Так і жили Сашко звик до мене і називав тітка Алла. Я працювала на роботі, та була рада що в мене з’явився Сашко, він мені став як рідний син.

Йшли роки вже мій Сашко закінчував інститут, був вже такий дорослий. Влаштувався у будівельну компанію,  виконувати заміри та плани будівництва на  ґрунті та по місцевості, чи можна в тому місці будувати будинок. Вчився він добре тому роботу знайшов дуже швидко. Там і познайомимося з дівчиною Анною. Дуже вона йому приглянулась.

І одного дня він вирішив запитати в мене, що я думаю на рахунок того, що він хоче запропонувати Ані одружитись. Я сказала що хай слухає серце і що я не проти, хороша дівчина. Так і склалось вибрали колечко, квіти, склали кошик, і пішли разом у свати до батьків Анни. Познайомились із батьками. Анна прийняла пропозицію він Саші. Все склалось добре, Сашко переїхав жити до батьків Анни. Зіграли невелике весілля, і за пару років вони купили власну квартиру. До мене часто дзвонили та заходити в гості, ніколи не забували. Я запитала чи не зв’язувався Сашко більше із батьком. Він відповів що приїжджав у село де він виріс, але батька вже не стало. Так він і не побачив яким виріс його син.

Через трохи у молодого подружжя народилось двоє діток. Вони часто приходили до нас в гості, Сашко мене вже називав мамою, був дуже вдячний за те що я тоді його прийняла. Дітки Анни та Саші називали мене бабуся, часто гралися зі мною, не боялись та залишались у мене, щоб молоді батьки могли вийти кудись у двох. Я була рада що в мене була така сім’я. Тому люди не бійтесь підійти, та запитати чим допомогти людині, ситуації бувають різні!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen + 11 =

Хлопчик один на автостанції