Хочу в бідності, але разом

Віра подивилась на свіжий манікюр.

– Дякую, гарно, краще, ніж у мого попереднього майстра. Я до вас тепер ходитиму. У вас трішки дорожче, але гроші – неважливо, головне – якість.

Вона розрахувалася і вийшла з салону. Дорогою набрала подругу.

– От який твій Сашко молодець – сина сам на волейбол записав. А мій Денис і досі не знає, в якому класі донечка вчиться. Відправила його на батьківські збори минулого тижня, бо сама не змогла – в мене був масаж, так він, йолоп, не у «А» клас прийшов, а у «В». Уявляєш? Ще й просидів там до кінця. Навіть гроші на ремонт здав. Не батько, а посміховисько Знаєш, як мені потім класній керівничці в очі було соромно дивитись?

Віра сіла у власний автомобіль – подарунок чоловіка на річницю і поїхала.

Дорогою аналізувала своє життя. Вони з Денисом уже дванадцять років разом. Донечка підростає. До Дениса як до чоловіка претензій нема – заробляє він непогано, дружині ні в чому не відмовляє, їй працювати ніколи не доводилось. Вся її робота – це зварити їсти та прибрати. Щоправда, до них двічі на тиждень клінінг приїжджає, то з прибиранням Вірі не дуже доводиться мучитись. Тільки от чоловік завжди зайнятий. То у нього наради, то дзвінки, яка ж жінка таке витримає? Не те, що у подруги Сашко – він завжди дома. І за дітьми подивиться, і обід приготує, поки дружина з роботи вернеться.

Приїхавши додому Віра застала чоловіка, як завжди за ноутбуком. Цього разу у неї ввірвався терпець і жінка висказала усе наболіле.

– Скільки можна? Ти завжди працюєш. А на мене уваги не звертаєш ніколи! Вчора волосся перефарбувала – ти не помітив, сьогодні новий манікюр – тобі все одно. Для кого я це все роблю?

– А я для кого це все роблю, кохана? – чоловік вказав на ноутбук – Для тебе, щоб ти ні в чому собі не відмовляла.

– А ти мене запитав, що мені треба? – Віра перейшла на крик .

– Може мені не треба ні цих грошей, ні одягу цього, ні цієї шикарної квартири. Може, я хочу, як Катя з Сашком – в бідності, але разом. Щоб на море тільки раз на рік, але усією сім’єю!

Денис зняв окуляри й відставив ноутбук вбік.

– Знаєш, кохана, я і сам уже добряче втомився за ці роки. Чи ти думаєш, що постійна робота мене не виснажує?  Думаєш, мені не хочеться більше часу проводити з тобою і донечкою? Звичайно, хочеться! І, якщо ти сама підняла цю тему – я готовий піти тобі на поступки – я звільнюся. Прямо сьогодні. Врешті, мені теж не завадить трохи відпочинку.

Чоловік взяв телефон і вийшов з кімнати. Віра залишилась стояти в ступорі. Вона не готова була до такого стрімкого розвитку подій. Через прочинені двері було чути, як Денис щось пояснює керівнику, а за кілька хвилин він повернувся щасливий і зняв краватку.

– Все, з цим покінчено. Більше ніякої роботи!

Віра все ще стояла в ступорі, але чоловік не давав їй прийти до тями:

– Може, подивимось фільм? – Він сів на ліжко, показуючи знаком дружині, щоб зайняла місце поряд.

В той вечір вони таки подивились фільм. Замовили піцу. Такого романтичного вечора у Віри давно не було. Вона опинилась на сьомому небі від щастя.

А зранку Денис нікуди не пішов. Він проспав майже до обіду, а потім запросив дружину з донькою прогулятись парком. Ще один незабутній день! Невже мрія Віри здійснилась і у неї тепер є та сім’я, якої вона завжди прагнула.

На кілька тижнів вони знову опинилися в медовому місяці. Віра, як зазвичай, їздила по своїх справах, а ввечері вони незабутнього проводили час разом. Але…

– Коханий, мені потрібні гроші – хочу заправити машину, ще у мене сьогодні сеанс масажу, потім хочу заїхати в японський ресторан і взяти нам щось на вечерю. А завтра, до речі, приїде клінінг – з ними теж треба розрахуватись.

Чоловік підвівся. Останнім часом він змінив свої звичні ділові костюми на домашні шорти та майки, перестав регулярно голитись, зате, як і хотіла Віра, завжди був дома.

– Віро, гроші закінчуються. Ми мусимо скоротити статті витрат. Я більше не працюю, тому клінінг – дороге задоволення, я думаю, ми й самі непогано приберемо. Та і їжа з ресторану необов’язкова, може краще рибки засмаж, як колись.

В цей момент Віра згадала їхню кухню в студентському гуртожитку, де вони провели перший рік сімейного життя. Згадала все – і сморід дешевої риби на пательні, і тарганів в їх крихітній кімнатці, де щоденне прибирання не давало бажаного результату. Згадала цю бідність, яка супроводжувала їхню сім’ю, допоки Денис не знайшов цієї роботи, з якої кілька тижнів тому так легко звільнився. Невже тепер все буде, як раніше?

Вона сама хотіла, щоб було, як раніше. Щоб вони проводили більше часу разом, але не хотіла повертатись до того життя, яке ще часом поверталось до неї в нічних жахах.

Що ж тепер? Просити чоловіка повернутись назад, або самій шукати роботу, як подруга Катя? Гроші мають властивість закінчуватись, як і весь комфорт, який вони приносили.

То що ж таке сімейне щастя? 24/7 разом, чи все ж достаток і добробут? А що думаєте ви?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

three + 10 =

Хочу в бідності, але разом