Хто в усьому винен? Звичайно ж невістка!

– От не сидиться їй вдома, – процідила через зуби Варвара Петрівна навздогін своєму сину з невісткою. – Знову Влада кудись потягла. Одні тільки гульки в голові.

Видно було, що молода пара добре почула слова жінки, але ні він, ні вона не озирнулися. Дівчина відразу якось знітилася, опустила низько голову, нерішуче зупинилася, та хлопець міцно стиснув її долоню у своїй й рішуче попрямував далі.

Валентина ніколи не брала участі у вечірніх жіночих посиденьках під під’їздом. Не подобалося їй, як там перемивали кісточки усім сусідам, знайомим, родичам і просто перехожим. Сьогодні ж її зачепили, коли вона поверталася з магазину, й довелося стати свідком неприємної сцени.

Жінка не розуміла неприязні Варвари Петрівни до своєї невістки. Ніби хороша дівчина, з порядної сім’ї, працює, не сидить у чоловіка на шиї, завжди привітна, ввічлива.

Валентина не втрималася та здивовано запитала у сусідки:

Чому ви так не любите свою невістку?

– А за що її любити? Не бачила вона смаленого вовка. Он, коли я вийшла заміж, мені моя свекруха й продиху не давала. То чому я тепер повинна панькатися?

Валентина зрозуміла, що щось з’ясовувати та доводити тут немає сенсу, подумки махнула рукою, вибачилася та пішла додому. Сумно, але так їй це нагадало її відносини зі своєю власною свекрухою. Точно як у тій приказці:

– Хто винен?

– Невістка!

– Так її ж дома немає!

– А он її плахта висить!

Валентина вийшла заміж досить рано. Чоловік був єдиною дитиною у сім’ї, то ж після весілля вони оселилися у домі його батьків.

Свекруха свого сина страшенно опікала, нікуди від себе не відпускала. Невістка, яка зазіхнула на її чадо, була їй не до душі. Жінка ревно слідкувала за кожним кроком дівчини й влаштовувала їй «розбір польотів» з найменшого приводу.

Валентина розривалася між основною роботою та підробітком, ще й вчилася заочно. Синочка ж жаліли. І тут важко, і там складно. Треба така робота, щоб недалеко від батьків й необтяжлива.

Щомісяця Валентині нагадували, що потрібно платити за газ, світло, воду, купувати продукти. Вона й не відмовлялася, але чомусь левова частка загальних витрат лягала саме на її плечі. А ще, свекруха частенько говорила: «У домі сімейним бюджетом повинен розпоряджатися хтось один», натякаючи невістці віддавати їй усі зароблені гроші. Валентина на це не піддавалася і тоді їй почали конкретно вказувати, що треба купити чи зробити, наприклад, шпалери у вітальні переклеїти, штори на кухню нові купити, килимки у ванній кімнаті замінити. Так за рік потихеньку Валентина й не помітила, що за свій кошт зробила ремонт усієї квартири. І це були саме її зароблені гроші, адже чоловік зарплатню мав зовсім мізерну.

Навіть вагітність Валентини не змінила ставлення до неї свекрухи. Жінка на неї тепер майже усю хатню роботу перекинула. Ще й весь час натякала, що така як вона не здатна виносити здорову дитину її сину.

На сьомому місяці Валентина із загрозою викидня потрапила до лікарні.

– Що Ви, дівчино, собі думали, коли довели себе до такого стану, – суворо відчитував її лікар. – Якщо до себе байдуже, так про дитину б піклувалися. Ви ж її через перевтому ледь не втратили!

Дивно про таке навіть подумати, але у лікарні Валентина нарешті відпочила. Не потрібно нікуди поспішати, бігти з однієї роботи на іншу, встигнути зранку приготувати усім сніданок та щось на обід, а після роботи – вечерю. Ніхто не бубонів, що вона все робить «через одне місце». Вперше вона просто виспалася.

Душевний спокій тривав недовго. Перший і єдиний раз провідати Валентину у лікарні, а заодно й привітати її з днем народження, прийшли її свекри. Привітання вийшло «феєричним».

– І так ледь зводимо кінці з кінцями, а тут іще й на ліки витрачатися, – почула Валентина від свекрухи замість «добрий день». Це при тому, що їй і копієчки ніхто не дав. А далі пішло-поїхало.

– Думаєш лише про себе, до усіх інших тобі байдуже. Хто тепер твоєму чоловікові щодня обід на роботу готуватиме? Де ти тільки взялася на нашу голову? Ні на що не здатна.

Майже годину Валентині розказували, яка вона нездара. Про її самопочуття та, чи все в порядку з дитиною, ніхто так і не запитав. Про день народження невістки також не згадали.

Хтозна скільки б усе це іще тривало, якби не втрутився лікар, який нещодавно сварив Валентину за те, що себе не берегла.

– Я тут майбутню маму звинувачував у всіх смертних гріхах, а виявляється зовсім не її треба було лаяти. Вашому майбутньому онучаті потрібні спокій та позитивні емоції. Ідіть звідси деінде свою «людяність» показувати, доки я вас по-хорошому прошу.

З лікарні Валентина у дім свекрів не повернулася. Поставила чоловікові ультиматум: або вона та дитина, або батьки. Досить уже за материнську спідницю триматися. Він зробив правильний вибір. Швидко винайняв квартиру та перевіз речі. Після цього став нарешті своєю головою думати. Свекруха ще не раз намагалася їх сімейному щастю «ставити палки в колеса», та повернути сина під свою гіперопіку їй так і не вдалося.

Якою б свекрухою стала сама Валентина, невідомо, адже мають із чоловіком двох донечок. А от бути хорошою тещею вона постарається.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × two =

Хто в усьому винен? Звичайно ж невістка!