Володя був моїм найкращим другом. Наші матері – троюрідні сестри, тому ми, можна сказати, в якійсь мірі, родичі.
Ми росли в одному дворі, ходили в один клас, разом служили в армії та навчались в інституті. Потім знайшли роботу в одній компанії й, окрім друзів, стали ще й колегами.
Якось ми познайомились у парку з двома дівчатами – Лідою та Ларисою. Мені одразу сподобалась Лариса, тому після прогулянки я вирішив зізнатись другові, що поклав на неї око.
Та, на диво, сталось те, чого раніше ніколи не було – Володя сказав, що йому вона теж подобається. В той момент ми вперше за багато років дружби так серйозно посварились. Ми навіть перестали спілкуватись на кілька днів.
Але першим здався Володя. Він прийшов до мене і сказав, що якщо Лариса мені дійсно дуже подобається й у мене на неї серйозні наміри – він готовий відступити, адже дівчина вона, звичайно, симпатична, та у нього до неї тільки спортивний інтерес.
Я, звісно, зрадів! Ми помирились і я почав будувати відносини із Ларисою. Володя не робив нам ніяких перешкод, а навпаки, навіть допоміг мені організувати все для того, аби освідчитись коханій.
А на нашому весілля Володя і Ліда, подруга Лариси, були друзями наречених. Та згодом вони втішили нас новиною, що хочуть побратися! Ми були безмежно щасливі за них!
З того часу ми почали дружити сім’ями. Всі свята, дні народження святкували разом.
Тоді мені здавалось, що це – справжнє щастя! У мене є все, що мені потрібно: кохана, найкращий друг, а незабаром, будуть ще й діти.
Але все моє щастя, а точніше, його ілюзія зруйнувалась в одну мить.
– Я – вагітна, – якось сумно сказала мені дружина одного вечора.
– Так це ж прекрасно! – Я ледве не стрибав від щастя. – Я нарешті стану татом!
Та дружина подивилась мені у вічі.
– Не станеш. – Сухо сказала вона – Це не твоя дитина.
Здалось, ніби рухнув світ.
– Не моя? – Ледве зміг промовити я. – Чия тоді?
– Володі. – Сказала дружина і замовкла.
Той день став найгіршим у моєму житті. Я втратив довіру до людей, яких любив усім серцем.
Пройшло вже кілька років, а я, переглядаючи в соціальній мережі фото щасливої сім’ї Лариси та Володі, де вони посміхаються й тримають на руках маленьку доньку, й досі не розумію, як тепер вірити людям?
