Іван завжди знав, що потрібен сім’ї. Він хотів для них благополуччя. Через це чоловік вирішив поїхати за кордон. Там зарплата більша. Багато хто вже так робив. Жінка поволі почала відвикати від нього. Вони стали вже чужі. Донька переїхала у місто. Вона чекала, що тато купить їй квартиру. Іван ще тоді не знав, як зміниться його життя.

Іван піклувався про свою сім’ю. він вважав себе захисником і заступником. Для нього було важливо щоб в хаті був порядок і чистота. Дружина і донька ніколи не потребували від нього надмірної уваги і грошей. Вони знали, що Іван завжди дбав про них.

Донька ,Ірина, вже мала власну сім’ю. Її чоловік звик, що тесть про все подбає і зовсім не хотів нічого робити. Марія не могла терпіти такого. Їй було соромно перед батьками. Так продовжувалось не довго. Після народження доньки, Марія вирішили розлучитися з чоловіком. Краще було це зробити зараз, ніж терпіти це багато років. Вона і не думала, що так швидко їй доведеться розійтися з чоловіком.

Іван взяв відповідальність за життя доньки і внучки на себе. Тепер він працював ще більше. Іван розумів, що найкраще буде виїхати за кордон. Звідти він зможе надсилати кошти сім’ї. Влітку він вирушив до Чехії.

Так вже склалося, що чоловік добре влаштувався. Він заробляв достатньо грошей. Хоча і часом йому було важко. Бо працювати на будівництві не є легко. Та й він не був вже молодим. Іван знав, що крім нього ніхто донці і онуці не допоможе.

Він хотів, щоб вони мали все найкраще. Онука підростала. Треба було їй іти в садочок. А для цього треба різні речі. Тут ще донька захотіла переїхати до міста. Вона сказала батькові, що хоче знайти роботу. І попросила дати кошти на утримання.

Пройшов час, вже осінь настала. Іван приїхав додому. Він зі сльозами на очах дивився на дорослу онучку і доньку. Дружина жила сама. Вона вже звикла, що чоловіка постійно нема вдома. Вирощувала овочі, тримала худобу. І кожного разу, коли він приїжджав знала, що це черговий раз триватиме 3-4 дні.

Донька вже давно жила в місті. Вона працювала на роботі. Але Іван вирішив купити донці квартиру. На цей раз він поїхав надовго. Мусив, бо квартира досить дорога. Ірина була вдячна батькові. Вона завжди знала, що батькове плече і допомога завжди буде супроводжуватимуть її.

Про такого тата кожен мріє. Коли повернувся Іван, у житті Ірини багато що змінилося. Донька її вже пішла в 1 клас. Тепер Ірина мусила працювати ще більше. Місто висувало свої потреби. Жінка познайомилася з гарним чоловіком. Це був вчитель її доньки.

Іван навідався до Ірини. Він подарував кошти на квартиру.

– Дорога доню, я всім серцем бажаю тобі найкращого життя. Нехай це буде маленьким вкладенням для вас.

– Дякую, батьку! Ти завжди будеш для мене підтримкою та опорою. Але я бачу сум в твоїх очах. Що трапилося?

– Я не можу розповісти, бо не хочу втратити вас.

– Я ніколи не зможу дозволити собі так з тобою вчити. Батьку, не край моє серце, розкажи мені, що трапилось.

– Справа в тому, що я зустрів іншу жінку. Знаю, я вже не молодий, але я хочу жити і дихати на повні груди. Мама вже давно відвикла від мене, а я – від неї. Ми вже чужі.

– Як же так?

Ірині було важко. Вона не відповіла нічого. Наступного дня Іван повідомив це дружині. Вона сприйняла це байдуже. Так і закінчився день. Іван поїхав до Чехії. Там на нього чекала робота і кохана. Він знав. Що допоміг чим міг своїм рідним. Тепер він починав жити для себе. Краще пізно, ніж ніколи.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × 1 =

Іван завжди знав, що потрібен сім’ї. Він хотів для них благополуччя. Через це чоловік вирішив поїхати за кордон. Там зарплата більша. Багато хто вже так робив. Жінка поволі почала відвикати від нього. Вони стали вже чужі. Донька переїхала у місто. Вона чекала, що тато купить їй квартиру. Іван ще тоді не знав, як зміниться його життя.