Кілька днів я нічого не чула про Жанну, адже вона не телефонувала і я, відповідно, після останніх подій теж не мала особливого бажання з нею спілкуватись. А потім в соціальній мережі побачила фото сестри з чоловіком та донькою

Моя старша сестра Жанна живе в селі. Ні, не там, де кури, свині, корови. У них з чоловіком двоповерховий котедж за містом зі своїм ставком. Територія велика, будинок зручний, адже чоловік сестри – програміст, заробляє добре. Тому Жанна з дочкою Маринкою ні в чому не мають потреби.

Я живу в місті в орендованій однокімнатній квартирі. У мене теж є дочка Інна, на рік молодша, від племінниці. Тільки чоловіка мого не стало два роки тому. З того часу я працюю на двох роботах, аби прогодувати дитину. А цього літа знайшла собі додатковий підробіток за кордоном. Тільки з’явилось одне запитання – з ким залишити семирічну дитину?

Але сестра вирішила допомогти. «Привозь, – каже Інночку до нас. Їм з Маринкою якраз буде цікаво разом.»

Для мене це було єдиним виходом. Тому я подякувала сестрі й пішла збирати доньку, яка теж любила проводити час із двоюрідною сестрою.

Так от, залишила я Інну й поїхала на місяць на заробітки, адже ці гроші були нам з донькою так необхідні.

Працювати було тяжко. Радувала тільки думка про те, що скоро побачу свою дитину.

Коли приїхала, привезла подарунків ще й сестрі з племінницею. Вони дякували. Все, ніби, нормально. Але після цього випадку сестра якось різко перестала зі мною спілкуватись.

Якось я їй зателефонувала і запитала в чому справа.

– Як це в чому? – Здивувалась сестра. – Ти ніби не знаєш?

– Ні. – Відповіла я. – Тому і питаю. Все ж було нормально.

– Тобто, по-твоєму, це нормально? – Сестра перейшла на крик – Нормально підкинути свою дитину мені на місяць і просто поїхати?!

– Вибач, – я не розуміла що коїться, – але ж ти сама запросила Інну до вас. Я ж не напрошувалась.

Сестра гнівно зітхнула.

– Але ж м могла б лишити хоч якісь гроші, щоб я могла годувати твою дочку?! Чи ти думаєш, що мені харчі з неба падають?! А твоя дитина їсть дай Боже!

Почувши це я ледве не заплакала. Скільки ж могла з’їсти моя дитина, щоб так розізлити сестру?

– Добре. – Сказала я. – Я компенсую твої витрати.

Наступного дня я приїхала до сестри й віддала їй половину зароблених грошей, аби вона не змогла потім дорікнути мені або моїй дитині, що ми щось їй винні. Жанна не відмовилась, гроші взяла. А я, стримуючи сльози, пішла на автобус. Мені шкода було не стільки зароблених грошей, скільки того, що до мене так поставились. Тим більше, рідна сестра. Звичайно, я ніколи не вимагала, щоб через відсутність чоловіка до мене якось по-особливому ставились, але звинувачувати мене в тому, що я «підкинула» дитину – це занадто.

Кілька днів я нічого не чула про Жанну, адже вона не телефонувала і я, відповідно, після останніх подій теж не мала особливого бажання з нею спілкуватись. А потім в соціальній мережі побачила фото сестри з чоловіком та донькою. Вони відпочивали в Таїланді. Звичайно, тут немає нічого такого, але я розплакалась, адже в той момент сиділа на нічному чергуванні. Це мій новий підробіток, який змушена була собі взяти, після того, як повернула гроші сестрі. А вона на відпочинку! Отак от буває!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

twelve − 8 =

Кілька днів я нічого не чула про Жанну, адже вона не телефонувала і я, відповідно, після останніх подій теж не мала особливого бажання з нею спілкуватись. А потім в соціальній мережі побачила фото сестри з чоловіком та донькою