Кілька разів я намагався зробити дівчині пропозицію вийти за мене заміж, але вона делікатно відмовляла, говорила, що ще не час, що одружитися ми завжди встигнемо. Я не знаю, скільки б тягнулась ця невизначеність, якби не один випадок

Вероніка ніяк не реагувала на мої натяки на те, щоб створити сім’ю. Ми зустрічались понад рік. Все, здавалось, було б добре. Ми гуляли, проводили разом час, літали у відпустку. Батьки Вероніки ставились до мене, як до повноправного зятя. Моя мама називала дівчину невісткою й, здається, любила її навіть більше за мене. Але всі мої спроби запропонувати Вероніці жити разом вона ігнорувала, мовляв, рано ще. Та я розумів, що дівчині просто комфортно жити з батьками, адже там в неї не було жодних обов’язків. Мама Вероніки готувала та прибирала, а дівчина тільки приходила додому, щоб відпочити. Звичайно, якщо ми житимемо разом, то Вероніці доведеться взяти частину хатніх обов’язків. Мене цей момент трохи хвилював, адже я розглядав Вероніку як свою майбутню дружину.

Кілька разів я намагався зробити дівчині пропозицію вийти за мене заміж, але вона делікатно відмовляла, говорила, що ще не час, що одружитися ми завжди встигнемо. Я не знаю, скільки б тягнулась ця невизначеність, якби не один випадок.

Квартиру батьків Вероніки, де, відповідно, жила й сама дівчина, затопили сусіди зверху. Потоп був настільки сильним, що відклеїлись шпалери, зіпсувалась підлога та вийшла з ладу побутова техніка. Батьки дівчини ледве не плакали, адже щойно зробили гарний ремонт та купили нові меблі. Але, як не дивно, адже саме ця, на перший погляд, неприємна ситуація допомогла нам з Веронікою вийти на новий рівень стосунків.

У квартирі довелось робити капітальний ремонт, на час якого батькам Вероніки довелось пожити в родичів. А сама дівчина змушена була переїхати до мене, адже іншого виходу не було.

Спочатку Вероніка не дуже була задоволена тим, що житиме зі мною, адже готувати, як з’ясувалось, вона не вміла. З прибиранням теж були проблеми, адже моя дівчина була абсолютно далека до хатніх справ. Але я терпляче навчав її тому, що вмів сам. Ніколи не сварив за неідеальний порядок, або підгорілу вечерю. Тому вже за два місяці, моя наречена вміла готувати майже ідеально.

Коли ремонт у квартирі батьків був зроблений, вона навіть не захотіла повертатись назад. А вже за місяць ми одружились.

Зараз вже шість років, як ми живемо разом. Друзі завжди хвалять мою дружину, мовляв, вона в мене ідеальна господиня. А я тільки таємничо посміхаюсь, адже в усьому винен ремонт у квартирі батьків!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

9 + 8 =

Кілька разів я намагався зробити дівчині пропозицію вийти за мене заміж, але вона делікатно відмовляла, говорила, що ще не час, що одружитися ми завжди встигнемо. Я не знаю, скільки б тягнулась ця невизначеність, якби не один випадок