“Клієнт завжди правий” — правило чи виняток?

Анатолій вже більше, як 10 років реалізовував себе у стоматологічній сфері. Спочатку був молодшим помічником, а 5 років назад відкрив власну стоматологію.

За час свого стажування він зумів проявити себе, як хороший спеціаліст. Саме тому в нього швидко з’явились постійні клієнти. Через великий потік людей Анатолій був змушений працювати за попереднім записом.

Клієнти завжди залишались задоволеними якістю виконаної роботи й рекомендували Анатолія всім своїм знайомим. Це й зумовило постійний обіг людей в стоматології.

На роботу з одним клієнтом він виділяв від 30 хв до 1 години, в залежності від складності випадку й обсягу роботи. Ну і звісно залишав декілька хвилин завжди про всяк випадок.

Навіть попри такий шалений графік Анатолій старався завжди бути пунктуальним і не змушував своїх пацієнтів чекати. Але навіть, якщо такі затримки в часі відбувались він завжди просив у них вибачення або ж надавав знижку на послуги.

Людям властиво залежати від обставин. Тому чоловік завжди просив своїх відвідувачів при виникненні подібних ситуацій повідомляти йому про затримку. Таким чином він зможе скорегувати графік прийому та уникнути небажаних незручностей.

А у випадку, коли прийти на прийом зовсім не виходить, заздалегідь подзвонити й скасовувати даний запис. Цього буде цілком достатньо і зайвих клопотів не буде.

Здебільшого його пацієнти приходили з серйозними проблемами, на лікування яких приходилось витрачати не менше години, а то й більше. Тому, якщо такі пацієнти не приходили без попередження, то в нього залишалось досить таки пристойне вікно. В цей час він би міг прийняти 2-3 клієнтів для проведення огляду ротової порожнини.

Анатолій стверджував, що пацієнти, які заздалегідь не попереджають про такі конфузи не цінують чужої праці і часу, це повна неповага до нього та інших клієнтів.

Напередодні Великодніх свят стоматолог мав більш щільніший графік ніж зазвичай. На 15 годину до нього записався пацієнт. Він був одним з новеньких, бо раніше їм зустрічатись не приходилось. Новенький хотів повний огляд і видалення каменя. Для цього Анатолій виділив у графіку аж дві години.

Звісно, деякі стоматологи могли б впоратись з таким завданням швидше, але не цей. Анатолій любив свою роботу, він підходив до кожного завдання відповідально без зайвого поспіху. Саме тому якість проведених процедур була на найвищому рівні.

На годиннику вже пробило 15:00 та в кабінеті стоматолога новенький пацієнт так і не з’явився, в холі його теж не було. Стоматолог вирішив зачекати кілька хвилин, але й це не змінило ситуації. Дзвінка теж не пролунало, свій візит той не скасовував і про затримку схоже також не збирався повідомляти.

Через годину безнадійних чекань в кабінет все ж увійшов чоловік років 35-40. Анатолій сподівався на вибачення, адже година часу була марно втрачена. Проте почути їх не вдалося.

Лікар не міг промовчати й зробив клієнту зауваження на рахунок його запізнення. Та відвідувач виявився дуже пихатим. Він гордовито промовив Анатолію, що був зайнятий і не бачить у своєму запізненні нічого страшного.

Звісно ми всі люди й кожного можна зрозуміти. Є різні причини й ми не завжди ними керуємо. Та зазвичай, у таких випадках люди перепрошують, бо розуміють, що через них виникли незручності в інших.

В цьому випадку пацієнт своєї вини не відчував, крім цього ще й обурювався на зауваження. Мовляв, твоя робота лікувати, от бери й лікуй.

Звісно Анатолію ця людина була не до душі, але професіональні навички не дозволяли йому виражати власні емоції, а тим більше впливати на якість виконання роботи.

Та навіть це не могло змінити той факт, що часу на виконання огляду і чистки не вистачить. З хвилини на хвилину прийде наступний пацієнт, і якщо виконувати обидві процедури, то це призведе до затримки в часі всіх наступних відвідувачів.

Саме це Анатолій повідомив гордовитому чоловіку і запропонував провести ретельний огляд, позаяк чистка каменю довготривала процедура. Клієнт само собою не радів від задоволення, та все ж погодився на пропозицію.

Як і говорилось раніше, наступний пацієнт не забарився і вже очікував на прийом. Це ще раз підтвердило, що графік в Анатолія доволі щільний.

Після проведеної процедури наш герой, щоб уникнути подібних ситуацій, попросив номер телефону зарозумілого клієнта. Та він так і не дізнався чи телефонував той для запису на наступний прийом, позаяк заблокував наданий йому номер телефону. Анатолію не хотілось бачитись, а тим більше грати у люб’язність з такою людиною.

Життя дуже непередбачуване і всі ми колись, так чи інакше, колись кудись запізнювались. І в цьому справді немає чогось неприпустимого. Проте і в таких ситуаціях є вихід — дзвінок. Саме так, простий телефонний дзвінок з попередженням. У випадку Анатолія і цього чолов’яги була просто неповага і хамство стосовно стоматолога, тому він не захотів більше, щоб їхні шляхи перетнулись.

А яка ваша думка, правильно вчинив Анатолій чи все ж клієнт правий у будь-якому випадку?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen − one =

“Клієнт завжди правий” — правило чи виняток?