Кохана, поспіши!

Стою посеред просторого холу торгового центру, переповненого людьми, і не можу зрозуміти, що я тут забулася? У всьому винна подруга Настя, яка за тиждень голову мені проїла, наполягаючи, що цього року ми ніяк не можемо проґавити шопінг у «чорну п’ятницю». І от я, після довгого та важкого робочого дня, стою серед усієї цієї круговерті та мрію лише про те, щоб загорнутися у теплу ковдру й посмакувати чашечку ароматного чаю.

– Наташа, ну що ти тут стоїш? – вивела мене з прострації Настя, – ти ж хотіла для свого племінника купити оту супер розрекламовану розвиваючу гру. – Пішли швидше, а то ніде не встигнемо! – Підхопила мене під руку подруга та потягла до сходів на другий поверх торгового центру, де знаходилися магазини з дитячими товарами.

У відділі дитячих іграшок, як і кругом сьогодні, людно та гомінко. Як ми не намагалися, та нам так і не вдавалося проштовхнутися до потрібного прилавку. Раптом ловлю на собі погляд симпатичного абсолютно незнайомого молодого чоловіка, який голосним шепотом, що, мабуть, і у сусідніх відділеннях почули, звертається прямо до мене:

– Кохана, поспіши! У відділенні елітної жіночої білизни та п’ятому поверсі знижки аж дев’яносто п’ять відсотків! – він не відриває від мене очей, а у його зіницях мерехтять жартівливі бісики. Я ж просто оторопіла та не змогла вимовити й слова.

Натовп навколо нас раптово завмер. Погляди переважно жіночої аудиторії зосередилися на чоловікові, який необережно видав таку «цінну інформацію». Ще мить і відділ дитячих іграшок майже повністю спорожнів. Чоловік ніяково посміхнувся та перевів винуваті очі з мене на продавчиню, яка полегшено зітхнула, радіючи несподіваному передиху.

– Вибачте, просто я запізнююся на день народження до хрещениці, – знизав винувато плечима. – А Вас жіноча білизна не цікавить? – здивовано запитав у мене та, не дочекавшись моєї відповіді, знову повернувся до продавчині. – Мені, будь ласка, ось цей набір для дівчаток.

Я також поспішила скористатися створеним чоловіком «вакуумом покупців», схопила з прилавка ту саму супер розрекламовану гру, розрахувалася на касі та зателефонувала Насті, яка кудись зникла разом із натовпом.

Через п’ятнадцять хвилин ми зустрілися з подругою у кав’ярні. Настя пихтіла як паровоз і довго не могла вгамувати роздратування:

– Ні, ну уявляєш, я, як справжня дурепа, разом з іншими такими ж як я дурепами, полетіла на п’ятий поверх. До ескалатора довго, тому вирішила східцями. За все життя таких марафонів не бігала. Три поверхи подолала за мить. Дарма, що взуття на високих підборах. Найпершою дістатися встигла. Стою, озираюся на усі боки. І лише тут до мене доходить, що на п’ятому поверсі взагалі немає ніяких магазинів! Це розважальна зона! Я, як фурія, кинулася назад, але того жартівника уже і сліду нема. Ох, попадися він мені. Я б йому очі повидирала!

Мені подругу шкода за зіпсований шопінг, та, як то кажуть, «і смішно, і грішно». «Кохана, поспіши!» все ще лунає у моїй голові. Все-таки не втримую посмішку та, як можу, втішаю Настю. Про себе дякую несподіваному «коханому» за можливість швидко придбати гру для племінника. Сподіваюся, що той чоловік вчасно встиг на день народження хрещениці та порадував її своїм подарунком.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

20 − one =

Кохана, поспіши!