Кохання юності

Ми в’їхали в нову світлу затишну квартиру. Моя дружина Олена готувала та подавала на стіл святкові страви, запечене м’ясо з картопелькою, млинці з грибами та сиром, салати. Білесенька скатертинка на столі, столове приладдя, натерті кришталеві бокали. Всі та все в очікуванні дорогих гостей, яких ми чекали так довго. Ось, ось і прозвучить довгоочікуваний стук у двері.

Ми з Оленою одружились декілька років тому, як тільки переїхали жити до мене. Олена моя інститутська любов. Як тільки ми вступили до університету, ще там я побачив ці глибокі очі. Світла заплетена коса, тонесенька талія. Ми здружились з Оленою, я не став говорити про те, що я закоханий, хоч все і так було видно неозброєним оком. Ми закінчили перший курс, і тут Олена переїжджає в інше місто зі своїми батьками. Я так і не зрозумів чому так, нічого не сказавши просто зникає на пару років.

Я дзвонив і писав, шукав зустрічі з Оленою, та все було марно. З того часу минуло шість років, їхавши на роботу, я побачив Олену, вона йшла з хлопчиком років п’яти у торговий центр. Я відразу зрозумів, що це мій син. І ось чому вона тоді так втікла. Я вискочив з автомобіля і побіг в слід за Оленою.

Олена стій, прокричав я.

– Вона озирнулась і побачила мене. Спочатку трохи злякано, але вирішила зачекати. Потім її вираз змінився на розгніваний. Брови підняті високо у верх і широко розплющені очі.

– Я привітався і поздоровався з хлопчиком. Ну викапаний я в дитинстві.

– Олена де ти тоді пропала? Куди ви переїхали? Я шукав тебе.

– Андрій ми переїхали, бо я завагітніла, невже ти не зрозумів?

– Так, я так і подумав, але чому ти не сказала? Це ж мій син?

Так. Я назвала його Сергій.

– Батьки не знали, що робити, вирішили переїхати. Щоб люди не обговорювали, містечко маленьке, всі один одного знають мені ще но мало виповнитись вісімнадцять років, незаміжня, от і вирішили. Я переїхала і народила.

– Але чому ви не сказали? Ми б одружились Олено.

– Андрій нам по вісімнадцять років. Яке одруження про, що ти говориш? І твої б батьки не погодились. Я пам’ятаю коли ми ще зустрічались, твій тато говорив, що спочатку кар’єра, а тоді гуляння, дівчата і сім’я. Я знала, що вони не приймуть мене, я поговорила зі своїми батьками та все розповіла як є. Тому ми нічого не казали та вирішили переїхати.

– Олено, приходьте до нас в гості, потрібно все обговорити. Сьогодні в вечері.

Вони обмінялись телефонами та домовились зустрітись у вечері. Андрій не міг встояти на ногах від щастя, любов його юності та вже й дорослий син, він не міг повірити своєму щастю. Він подзвонив батькам та розповів про свою зустріч з Оленою і сказав, що запросив їх з сином до себе. Батьки Андрія були трохи вражені новиною, але вони зраділи й готувались до зустрічі з онуком.

День пролетів для усіх, от і настав момент зустрічі. Стіл був наготовлений, батьки купили подарунки для Олени та онука Сергійка. Так їм сказав Андрій, що Олена назвала їхнього сина. Олена з Сергійком вже збирались у гості, і вона вирішила розказати своїм батькам про їхню зустріч. Батьки Олени сприйняли цю новину не дуже радісно. Мати відповіла, що об’явився батько, навіщо він треба тепер, якщо вони й самі справляються. Що ж буде тепер? Що люди скажуть? Вони ж переїхали спеціально в інше місто на два роки та записали Сергія на себе, наче це їхня дитина, а Олена йому сестра. Батько Олени сказав, може пора правді вийти на зовні. Але мати настоювала на своєму, що не можна вже нічого змінити. Що переоформити документи уже не можливо, їй і так пішли на поступки коли зробили це шість років тому. Олену в той вечір нікуди не відпустили. Вона змогла написати тільки смс повідомлення Андрію, що вони не зможуть сьогодні прийти, і попросила зустрітись завтра з ранку біля того торгового центру, де вони зустрілись сьогодні.

Батьки Андрія дуже чекали у гості, але зрозуміли, що щось пішло не так. На наступний ранок Олена вийшла сама, залишила Сергія із батьками для того, щоб поговорити з Андрієм. Вона розповіла все Андрію і те, що Сергій записаний на її батьків і те, що вчора вони не пустили їх. Те, що мама проти та прийняла рішення нічого не змінювати.

Андрій запитав Олену чи вийшла б вона за нього? І чи змогла б переїхати жити до нього?

Олена була у розпачі від цієї ситуації та сказала, що їй потрібен час подумати. Але на наступний день, на тому ж місці разом з Сергійком і валізою, Андрій вже забирав їх у батьківський будинок. Олена з Сергійком переїхали до сватів.

Але батьки Олени не захотіли ні знайомитись із батьками, ні спілкуватись із дочкою після цього. Знову ж переїхали в інше місто і про них ніхто не чув декілька років. Але ще через рік часу, батько Олени вийшов на зв’язок, і сім’ї домовились про зустріч. За той час вони з батьками продали свій будинок і купили дві новеньких квартири, щоб вони могли жити окремо.

Цього дня Андрій вже чекав своїх сватів на автостанції, а Олена готувала святковий стіл, у новій квартирі в яку вони тільки переїхали.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

three × five =

Кохання юності