Коли настав час продавати будинок, Ярина сказала, що приїхати не може, бо зайнята, тому всі клопоти лягли на мої плечі

Коли не стало батьків, я замінила Ярині маму. Ми все дитинство прожили разом з бабусею, яка змушена була тяжко працювати, щоб прогодувати нас. З сестрою, молодшою за мене на чотирнадцять років, я проводила весь час після школи. Я годувала Ярину, вдягала та заплітала коси.

Коли ми виросли і я вийшла заміж, вирішила допомогти сестрі й взяти її на якийсь час пожити до себе. Ми з чоловіком годували сестру своїм коштом, поки вона навчалась. Тільки коли Ярина почала працювати, вона переїхала від нас.

Чоловік Ярина згодом почав непогано заробляти й вони стали жити доволі заможно. Купили квартиру, кожному по машині. Ярина стала вишуканою леді. Звичайно, ми з сестрою почали менше спілкуватись, адже в кожної з нас свої сім’ї та проблеми.

Але нещодавно не стало бабусі. Свій будинок, в якому ми з Яриною проживали в дитинстві, вона заповіла нас з сестрою. Коли настав час продавати будинок, Ярина сказала, що приїхати не може, бо зайнята, тому всі клопоти лягли на мої плечі. Я продала будинок й почала думати, як витратити свою частину. Нам з чоловіком давно потрібна була машина, бо у нас двоє дітей – їздити маршрутками стає незручно. До того ж нещодавно я дізналась, що вагітна третьою дитиною. Але також потрібно було знайти гроші на ремонт у квартирі, адже до народження дитини потрібно підготуватись. Тому я ніяк не могла вирішити, куди витратити свою частину. Прекрасно розуміла, що непогано було б відвезти дітей на море, адже коли я народжу – відпочити ми не зможемо.

Чоловік мені сказав: «Роби, як вважаєш за потрібне, адже частина грошей – твоя».

Потім я згадала, що потрібно зателефонувати сестрі сказати, щоб вона приїхала за своєю половиною грошей. Ярина сказала, що приїде наступного дня.

Але те, що мені сказала сестра, змусило мене плакати. Плакати від розчулення.

– Ти доглядала за мною все дитинство, – сказала Ярина, – як я можу взяти гроші? Звичайно, вони твої!

– Що ти?! – Я навіть не знала, як на це реагувати.

– Не хвилюйся, – Ярина обняла мене, – я ніколи не зможу віддати тобі борг за твою турботу, але хоча б спробую.

Ми обнялись й ще довго плакали. Я вдячна сестрі за те, що вона так вчинила.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

3 + 7 =

Коли настав час продавати будинок, Ярина сказала, що приїхати не може, бо зайнята, тому всі клопоти лягли на мої плечі