Коли я одружувався, то думав, що наш шлюб буде тривати вічно. Я довго обирав наречену. Мої батьки постійно наголошували, що мені потрібна дружина. У 30 років у мене було весілля. Але жити з Юлею довго не міг. У нас були зовсім інші погляди на життя. Вона хотіла кар’єри, для мене ж було важливо побудувати сім’ю. І я вирішив все змінити.

«Українська ментальність дещо відрізняється від європейської» – завжди цю фразу говорив своїм батькам, коли вони нагадували, що мені вже 27 і треба одружуватися. Ця тема була болючою для них. Та мене вона не хвилювала. Своє кохання я знайшов у 29 років. На наступний рік ми зіграли весілля.

Я радів, що у мене з’явилася сімя. Мама вже хотіла онуків. Інколи її надмірна увага до мене набридала, але її можна було зрозуміти.

З Юлею мене познайомив друг. Вона виявилася його сестрою. Дівчина мені дуже сподобалася. Їй було 26 років. Вона мала власний салон краси. Дівчина була самовпевненою і реалізованою. Саме таку я шукав. Мені більше до душі були сформовані, амбітні дівчата.

Та і сам я прагнув до кращого. Після університету поїхав працювати за кордон. Коли заробив свій капітал, то вклав його у власний бізнес. Ми займалися продажем будівельних матеріалів. На початку нашого сімейного життя все було ідеально.

Юлія проводила час на роботі, я – в офісі. Одного дня дружина зателефонувала мені і сказала, що у неї проблеми: потрібно продовжити оренду приміщення. Вдома нам вдалося обговорити цю ситуацію. На жаль, салон не приносив багато коштів і Юля вирішила, що припинить його діяльність. Я підтримував дружину, бо знав, що вона талановита і обов’язково придумає щось нове.

Ось уже пів року Юля сиділа вдома. Вона звикла до того комфорту, який я їй дарував. Дружна була забезпечена всім. Вона щодня ходила в магазини, купляла собі класні речі, їжу постійно замовляла. Коли я говорив про дитину вона кожного разу казала, що ще не готова.

І тут мені згадалися мамині слова. Вона мала рацію, щодо онуків. Ми були вже якраз готові до батьківства. Юля змінилася. Вона стала іншою, не тією, що я колись знав. Мені було важко утримувати дружину. Її забаганки були дуже дитячими. Вона жила у світі дорогих речей та шикарних брендів. Сімейні цінності дружину не цікавили. Більше того, Юля не хотіла працювати.

Я вирішив поговорити серйозно з дружиною. Мені потрібно було від неї пояснення.

– Ти збираєшся шукати роботу?

– Коханий, навіщо? Ти маєш хорошу зарплату. А я скоро піду в декрет.

– Ти вагітна?

– Та ні. Але все може бути.

– Вирішуємо тут і зараз : або ти ідеш працювати і ми разом дбаємо про нашу сім’ю, або наші шляхи розходяться. Ми вже не в тому віці, щоб грати у дитячі ігри.

Наступного дня дружина повідомила, що збирається взяти кредит на нову справу. Я сподівався, що вона скаже, що хоче стати матір’ю. Але Юля хотіла доброго життя і кар’єри.

В своїй трагедії винен я сам. Бо спочатку я захоплювався дружиною. Мені подобалася її незалежність. Вона була сильною. Саме таким був і я, а, як відомо, схожим типам темпераменту важко зжитися разом.

Мені довелося розлучитися з Юлею. Я пояснив їй своє бачення наших стосунків, і вона погодилася залишитися друзями. Юля сказала, що не готова наважитися стати матір’ю…

Вже рік як я жив сам. Для батьків це була знову трагедія. Вони казали мені, що я буду неодруженим  все життя. В цьому вся різниця між нами: вони робили все для людей, а я – для себе. Перед мною тепер була одна лише місія : знайти кохану для життя, а не для розкоші.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eighteen − eight =

Коли я одружувався, то думав, що наш шлюб буде тривати вічно. Я довго обирав наречену. Мої батьки постійно наголошували, що мені потрібна дружина. У 30 років у мене було весілля. Але жити з Юлею довго не міг. У нас були зовсім інші погляди на життя. Вона хотіла кар’єри, для мене ж було важливо побудувати сім’ю. І я вирішив все змінити.