Коли я став добре заробляти, батько, який покинув мене ще у дитинстві, раптом згадав, що має сина.

Я зростав в неповній сім’ї, мене виховувала лише мати. Батько пішов від нас, коли мені було вісім років. Не зважаючи на те, що до розлучення він приділяв багато уваги моєму вихованню, купував іграшки, які я тільки забажав, він припинив зі мною спілкування як тільки покинув нас з мамою. Аліменти тато також не платив, тож виживали ми з мамою як могли.

Попри нелегке життя, мама змогла забезпечити мені досить непогане майбутнє. Завдяки її вихованню, я самостійно вступив на бюджет до місцевого вишу, отримав спеціальність, за нею влаштувався на роботу. Зараз я обіймаю керуючу посаду, вже майже назбирав на квартиру.

Від спільного знайомого я дізнався, що батько нещодавно дізнався про мене, як склалося моє життя та попросив мій мобільний номер. На днях тато зателефонував, запропонував зустрітися. Я ж не розуміючи, що йому потрібно, погодився. Мама моя також здивувалася, що батько з’явився раптово. Ми разом подумали, що він захворів і нам навіть сумно стало, шкода його.

Ми зустрілися у парку, я ледь впізнав свого рідного тата. Він дуже схуднув, виглядав хворобливо. Як тільки він мене побачив, міцно обняв, якийсь пекучий біль з’явився у мене в області грудей під час цього привітання. Так, я ледь не заплакав. Мені стало шкода, що батько покинув нас і так життя склалося, що я тримав стільки образ у своєму серці.

Ми довго балакали на якісь віддалені теми, а потім я спитав у батька, чи не хворіє він.

– Я, синку, дійсно хворий. І вже втомився лікуватися… Усі гроші витратив. Знаєш, я так шкодую, що тоді вас покинув, – почав тато, – Я дуже шкодую, що не приділяв тобі уваги.

– Так… Шкода, що так сталося, – відповів я, не знаючи, що на це сказати.

– Я хотів… Мені так незручно.. Я хотів попросити тебе, якщо ти можеш, якщо така можливість є. Ти б не міг мені позичити грошей?

Батько попросив позичити доволі велику суму, майже ту, якої мені не вистачало аби квартиру купити. З одного боку я розумів, тато звернувся до мене лише тоді, коли йому знадобилася допомога. З іншого, мені було його дійсно шкода.

Повернувшись додому, я все розповів мамі. Вона заборонила мені спілкуватися з батьком і сказала, що я не зобов’язаний йому допомагати.

Звісно, мати проти того аби я давав свої кошти батьку, який не цікавився як мої справи понад 15 років. А я й досі думаю, як мені все ж таки вчинити. Як-не-як, а він мій рідний батько й опинився сам на сам зі страшною хворобою.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

13 − thirteen =

Коли я став добре заробляти, батько, який покинув мене ще у дитинстві, раптом згадав, що має сина.