Коли ж мама переїхала почалось якесь пекло. Я ніколи не думала, що жити разом з нею на старості буде так тяжко

Мама завжди сподівалась, що доживатиме віку біля моєї старшої сестри. Але сталось так, що сестра вийшла заміж і переїхала у столицю. Там вони з чоловіком довгий час жили в орендованих квартирах і тільки нещодавно, коли моїй сестрі виповнилось п’ятдесят, їм з чоловіком вдалось назбирати грошей на власну, хоч і однокімнатну квартиру. Звичайно, разом з сином-підлітком жити там доволі тісно, але вже як є.

Коли мама попросилась жити до них, сестра відмовила, адже місця фізично всім не вистачить. Тоді мама згадала про мене. Річ в тому, що ми з сестрою від різних чоловіків. Першого чоловіка мама дуже кохала, відповідно дочку від нього теж любила. А коли його не стало, побралась із місцевим п’яницею, від якого народилась я. Тому заслужити любов матері мені було значно складніше, ніж старшій сестрі. Рік тому й мого батька не стало, мама теж хворіє, тому жити сама вже не може.

Звичайно, коли мама попросилась до нас жити, ми не змогли їй відмовити. Так, живемо в орендованій квартирі, але там дві кімнати. Тим більше, що умова в нас була така: якщо мама житиме з нами, то свій будинок в селі теж відпише нам. Він мав би належати сестрі, тому що побудував його її батько, але сестра зі столиці переїжджати не збирається, тому не була проти нашої угоди.

Коли ж мама переїхала почалось якесь пекло. Я ніколи не думала, що жити разом з нею на старості буде так тяжко.

То, бачте, їй треба рано спати лягати, бо вона так в селі звикла, тому ми з чоловіком теж маємо о десятій вечора робити відбій. І нічого, що я тільки близько восьмої з роботи повертаюсь – мамі треба спати й шуміти нам не можна. А от коли вона о п’ятій ранку гримить каструлями на кухні, то тут, вибачте, потерпіть, мама їсти варить.

І якби ж мама ще варила їсти так, як потрібно, було б нічого. Але вона абсолютно до нас не дослухається. Річ у тому що ми з чоловіком вже кілька років не їмо м’яса. Така наша позиція. Але мама цього не бажає розуміти й поважати наше рішення. Тому вона, не зважаючи ні на що, кожного дня готує те, що ми їсти не будемо. То пельменів наліпить на цілу роту, то печінковий торт, то борщ на м’ясі зварить, а якщо без м’яса, то обов’язково салом засмажить! І коли ми з нею про це намагаємось поговорити, вона лякає нас тим, що віддасть будинок сестрі.

От тепер я й думаю: може ну його, той будинок!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

9 − 4 =

Коли ж мама переїхала почалось якесь пекло. Я ніколи не думала, що жити разом з нею на старості буде так тяжко