Колись Павло не повернувся додому з рейсу. Жінка здогадувалася, що він має другу родину. Згодом чоловік надіслав їй листа, що йде з родини. Їх шлюб вже давно тримався лише заради сина, а зараз він вже дорослий, тож Павло вирішив жити своїм життям. Олена не надто засмутилася, адже давно відвикла від чоловіка-далекобійника, але думка про те, що відтепер Павло не буде допомагати грошима її бентежила. На 20-ту річницю розлучення жінка зустріла у дверях схудлого cтарого та пригледівшись – впізнала у ньому свого колишнього.

Пізнього зимового вечора 9-поверхівку, у якій мешкала Олена, сколихнув голосний крик розлюченої жінки: “І навіщо ти повернувся? Що, пригадав першу родину перед смертю чи тебе залишили без копійки побиратися?”

Павло мовчки слухав дорікання дружини. На її емоційну промову з квартири вийшов їхній з Оленою син. Чоловік упізнав у ньому себе молодого, настільки вони були схожі.

-Ну, привіт, блудний татусю, що ж ти вирішив тільки зараз мене побачити?, – запитав Олег.

Зрозумівши, що його колишня родина не приймає у свої теплі обійми. Павло, так нічого і не сказавши, пішов.

Вийшовши з будинку, чоловік пригадував дитинство, адже він народився і виріс у квартирі, до якої не зміг потрапити. Батьківський спадок перейшов у власність Павла і він разом із Оленою почав будувати родинне життя. За три роки їхнього шлюбу народився Олег. Хлопчик зростав, спостерігаючи щоденні сварки. Подружжя не знаходило порозуміння через брак коштів. У лихі 90-ті Олена не могла ніде працевлаштуватися, тож господарювала вдома. Павло почав займатися контрабандою аби забезпечити життя дружини та сина. Згодом чоловіку запропонували їздити на великі відстані. Ризикована робота передбачала довготривалі відрядження. Тож, застати Павла вдома стало величезною рідкістю. Проте чоловік намагався компенсувати свою відсутність грошима. Тож, Олена швидко звикла до матеріального благополуччя.

З роками жінка відвикла від чоловіка і вже не сумувала за ним. Відпустка Павла здавалася його рідним справжнім пеклом. Та й сам далекобійник чекав виходу на роботу, адже не почував себе затишно у власній сім’ї. Чоловік розумів – сумують лише за його грошима, сам же він не цікавить ні дружину, ні сина. Декілька разів голова родини намагався знайти спільну мову хоча б з сином, але його спроби були марними. Олег зовсім не сприймав батька.

Одного разу Павло не повернувся додому з рейсу. Жінка здогадувалася, що він має іншу. Згодом чоловік надіслав їй листа, що йде з родини. Їхній шлюб вже давно тримався лише заради сина, а зараз він вже дорослий, тож Павло вирішив жити своїм життям. Чоловік наче знайшов ту, котра читає його думки. Олена не надто засмутилася, адже давно відвикла від чоловіка-далекобійника, але думка про те, що відтепер Павло не буде допомагати грошима її бентежила.

Так і не дійшовши згоди з жінкою та сином, чоловік поїхав до свого брата в інше місто. Той його ледь упізнав: через хворобу Павло дуже схуднув. Брат Олексій прийняв чоловіка до себе в родину, а наступного дня відправив до приватної клініки, але боротися за життя було запізно. Прогнози від лікарів були невтішними. За тиждень Павло пішов з життя.

Чоловік приїхав до родини аби побачити рідних востаннє. На останньому диханні чоловік благав:

-Скажіть Олені, що Олег – мій єдиний син. Я усе життя їх любив. Нехай пробачать.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × 2 =

Колись Павло не повернувся додому з рейсу. Жінка здогадувалася, що він має другу родину. Згодом чоловік надіслав їй листа, що йде з родини. Їх шлюб вже давно тримався лише заради сина, а зараз він вже дорослий, тож Павло вирішив жити своїм життям. Олена не надто засмутилася, адже давно відвикла від чоловіка-далекобійника, але думка про те, що відтепер Павло не буде допомагати грошима її бентежила. На 20-ту річницю розлучення жінка зустріла у дверях схудлого cтарого та пригледівшись – впізнала у ньому свого колишнього.