Лист про спогади, любов і вибачення

Тату, я не віддам тобі цей лист і не розкажу про нього, я просто хочу залишити свої почуття на папері. Я розкажу тобі про все, що відчувала і про що так довго мовчала.

Я була четвертою дитиною в небагатій сім’ї, але ти так чекав мене і я завжди відчувала твою любов. Ця любов була тоді, коли ти підшивав мої маленькі червоні чобітки, адже купити нові не було за що, і поверх зламаного замка в чобітках в мене були пришиті шнурівки.

Твоя любов була тоді, коли ти втомлений просто хотів відпочити, але попри все, вкотре читав мені казочку про півника і мишенят, і я була такою щасливою. Так, я знала напам’ять всі репліки, але мені було добре і так тепло, вмостившись в тебе на плечі, вкотре чути такі знайомі слова.

Я ніколи не мала ляльок, лише старі іграшки, які хтось мені віддав, але вони й не були мені потрібні, я бавилась, допомагаючи тобі. Була маленьким будівником, яка технікою пиляння дерева володіла краще, ніж шиттям плаття для іграшок.

Дякую, за цукерки, які мені завжди приносив зайчик. І я не вірила ні в Діда Мороза, ні в зубну фею, але вірила в хорошого зайчика, який приносить мені цукерки й лишає їх на тумбочці. І я всім говорила: “А знаєте хто до мене приходив в гості? Зайчик, він приніс мені цукерки”.

Я не мала багато речей, які мали інші діти, але я мала твою любов.

Коли я виросла і поїхала вчитися – ти не дзвонив до мене щодня, а я не дзвонила до тебе, проте наші рідкісні розмови були такими теплими. І перше, що я завжди чула: «Доню, ти тільки добре їж, яку хочеш булочку – таку і купуй». Знаєш, твоя підтримка була у всьому, і найважливіше, що я коли-небудь чула: «Я тобі завжди допоможу, я зроблю для тебе все, що зможу». Чи є щось цінніше за ці слова? Коли у тебе просто вірять.

Я не знаю який сенс цього листа, подякувати тобі, а можливо попросити вибачення? І це не просто слова, які стають реченнями, це мої почуття, які я ніколи нікому не показувала. Я не хочу більше мовчати.

Ти завжди хотів гордитися мною і я не знаю чи виправдала твої сподівання, але я дуже старалася, стараюся. Не маючи всіх життєвих благ – ти дав мені щасливе дитинство.

А, пам’ятаєш, тату, морозиво, це було щось неймовірне! До вісімнадцяти років це була для мене найкраща нагорода, просто поїсти з тобою морозива.

А ще я знаю, що саме ти дав мені моє ім’я і своє прізвище. Я з такою гордістю завжди кажу хто я і чи я є.

Тепер ми дорослі, стали такими серйозними й правильними, і хоч ми не завжди розуміємо один одного – я знаю, всередині нас живе любов, твоя любов.

Я знаю як ти хвилюєшся, коли в мене щось не виходить, але і знаку не подаси, лише постійно перепитуєш маму: «Ну що там? Як вона? Все добре?»

І знаю, що коли я стала вегетеріанкою, саме ти переконував маму, що це цілком нормально, що це мій вибір. Ти захищав і оберігав мене завжди, але так непомітно, ніби боячись, що люди вважатимуть тебе занадто сентиментальним.

Дякую тобі за любов і вибач, що поки ти не дідусь. Не хвилюйся, я пам’ятаю, що ти обіцяв всім внукам купити по велосипеду.
А ще пробач, якщо інколи я буваю холодною до тебе, просто знай, ти найкращий і я люблю тебе! Ти зробив для мене все, що міг і, навіть, більше. І коли мене питають чия я, в мене не має сумніву, я гордо відповідаю: «Я татова»! Навіть в тридцять років – я татова донечка.

Дивний вийшов лист, спогади, любов і вибачення. Але в житті не буває по-іншому, це не казка, де лише принци й принцеси, що живуть у своєму прекрасному королівстві. Завжди будуть злети й падіння, сльози й сміх, проблеми й нещастя. Основне, щоб у всі ці моменти поруч були люди, які тебе підтримають, розправлять твої крила і допоможуть злетіти в безкрає небо.

Дякую, тату, за любов, дякую, за крила, дякую, за те, що вчасно відпустив мене. Я люблю тебе! Можливо колись я віддам тобі цей лист, а поки – лишу його собі.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

six + 5 =

Лист про спогади, любов і вибачення