Мама Таня

– Ромчику, не плач. Зовсім скоро наша мама повернеться додому, – звертається до сина батько та, чомусь, відразу відводить очі. – Ходімо, маму зараз огляне лікар. Це дуже хороший лікар. Він обов’язково допоможе мамі. – Ольга, кохана, не хвилюйся. Ми поряд, за дверима, – звертається до дружини Олег.

Батько підіймає сина на руки, міцно обіймає, ніби намагається захистити від усіх життєвих негараздів, та виходить з палати.

Через тиждень Ольги не стало… Олег довго зважувався на важку розмову із сином, та той розпочав її сам:

– Тату, я знаю, мама зараз із Янголами на небі. Вона сама мені про це сказала по-секрету. А ще, наказувалася тебе слухатися та рости хорошим хлопчиком, гарно вчитися. Я їй пообіцяв. – В очах у малого забриніли давно стримувані сльози.

Минуло п’ять років. Олег все чіткіше усвідомлював, що не здатен сам виховувати сина. Робота забирала багато часу, та ще й часто доводилося їздити у тривалі відрядження й залишати Романа з нянею. А хлопчику потрібні материнські любов та турбота. Так у їх сім’ї з’явилася Тетяна. Русява, тендітна, з великими сірими очима, вона була чимось схожа на першу дружину Ольгу. Олег сподівався, що саме це зблизить її з сином.

Деяких час нове сімейне життя було схоже на ідилію. Тетяна була гарною господинею, дуже смачно готувала. Відразу знайшла спільну мову з Романом, допомагала йому з виконанням домашнього завдання. Та одного разу, як грім на голову, за спільною вечерею, коли Тетяна запитала у сина, чи не хоче він добавки, Роман заявив:

Ти не моя мама. Не потрібно про мене так піклуватися, – вискочив з-за столу та кинувся до своєї кімнати.

Тетяна так і завмерла біля столу, а потім, схаменувшись, побігла за сином. Роман зачинився у кімнаті й відмовлявся звідти виходити.

– Я не уявляю, що сталося, – Тетяна ледь стримувала сльози. – Зранку все було добре. Роман сказав, що сьогодні вихідний, і попросився провідати бабусю, Оліну маму. Вона йому телефонувала. Дуже просила прийти. Роман був там цілий день. Повернувся пізно. Я вже почала хвилюватися. Відразу пішов до своєї кімнати.

– Так он воно що, – відразу все зрозумів Олег. – Вікторія Павлівна постаралася…

Мама Ольги свою єдину доньку просто обожнювала, і коли її не стало, страшенно горювала. Повторний шлюб Олега не схвалювала. Навіть приходила до нього на роботу й влаштувала страшенний скандал. Та чоловік швидко розставив усе на свої місця й тимчасово припинив будь-яке спілкування з колишньою тещею. Що ж, доведеться з нею ще раз серйозно поговорити.

Після того випадку, як не намагалася Тетяна достукатися до Романа, та повернути колишні довірливі відносини так і не вдалося. Невідомо, що саме наговорила онуку Вікторія Павлівна, та міцно засіли її недобрі слова у серці хлопчика.

Олег декілька разів намагався поговорити з сином, але той так і не відкрився йому.

Роман більше з Тетяною та батьком відкрито не конфліктував, але став задумливим, відстороненим, більшість часу проводив на самоті. Добре вчився, як колись обіцяв своїй мамі. Після школи вступив до університету на програмування. Хоча навчався у рідному місті, та жити з батьками рішуче відмовився, влаштувався до студентського гуртожитку. Уже на другому курсі почав підробляти, займався підтримкою сайтів. Тоді і познайомився з Христиною. Дівчина вчилася у тому ж університеті та відразу накинула оком на перспективного симпатичного хлопця. Сама проявила ініціативу. Справи у Романа з підробітками йшли непогано і зовсім скоро вони разом з Христиною переїхали на орендовану квартиру.

Олегу з Тетяною дівчина сина не сподобалася. Зовсім не кохання утримувало її біля Романа, а можливість регулярно отримувати то нову сумочку, то сукню, то сережки. Христина у сімейний бюджет не вносила і копійчини, часто та подовгу пропадала десь із подругами. Роман же крутився як білка у колесі, виконуючи усі її забаганки. Від допомоги батьків рішуче відмовлявся. Переїхати разом з Христиною до великого напівпорожнього батьківського будинку, скільки б не кликали, також не хотів.

Одного разу, коли Олег вкотре поїхав у тривале відрядження за кордон, Роман зателефонував Тетяні. Жінка схвильована відповіла на виклик, адже вперше за багато років син подзвонив їй сам.

– Доброго дня, – пролунав у слухавці незнайомий голос і у Тетяни аж похололо все у грудях від тривоги. – Я набрав ваш номер, бо ви підписані у телефонному довіднику як мама Таня, значить, не чужа людина для Романа. Він уже другий день лежить у лікарні з важкими травмами після автомобільної аварії і до нього ніхто не приходить. Роман зараз непритомний.

Тетяна ледь змогла вгамувати хвилювання, щоб якось розпитати, у якій саме лікарні знаходиться Роман. Зібралася за якусь мить та вже зовсім скоро була біля лікарняної палати. Декілька хвилин постояла під дверима. Чи буде Роман їй радий? Може, й говорити не захоче, адже ж не подзвонив, не повідомив, не попросив про допомогу. Відігнала тривожні думки. Хай він її так і не прийняв як матір, але вона любить його як рідного сина. Жінка рішуче відчинила двері та зайшла до палати.

Тетяна тиждень не відходила від Романа, майже не спала. Отримані травми були дуже серйозними та криза, дякувати Богові, вже минула. Хлопець час від часу приходив до тями, запитував, де Христина, й не почувши відповіді, відводив очі до стіни. Тетяні нічого не говорив, та вона часто ловила на собі його задумливий і якийсь, ніби винуватий, погляд.

Христині, про те, що сталося, повідомили ще у перший день. До лікарні вона так і не з’явилася. Як виявилося пізніше, дівчина у цей час зібрала свої речі та зникла у невідомому напрямку, прихопивши з квартири усе, що було більш-менш цінним.

Стан Романа стабілізувався, він швидко пішов на одужання. Тетяна майже вибилася із сил. Коли жінка після недовгого перепочинку повернулася до лікарні, Роман спав. Тетяна, уже так звично, присіла поряд на стілець. Раптом відчула на своїй руці долоню Романа. Жінка й не помітила як він прокинувся.

Мамо Таня, пробач мені за все, – і по обличчю хлопця несподівано потекли скупі чоловічі сльози. Тетяна обійняла Романа та не втрималася й заридала.

Отак їх і застав Олег, який, нарешті, повернувся з відрядження та прямо з дороги схвильовано увірвався до палати.

Виявляється, Роман уже давно хотів вибачитися перед батьками, особливо перед Тетяною, та просто не знав, як це зробити. На жаль, колись нерозумні слова розбитої горем жінки отруїли відносини у їх сім’ї. Роман був тоді ще зовсім малий та недосвідчений і лише набагато пізніше зміг інакше подивитися на Тетяну, оцінити її турботу про себе.

Невдовзі хлопець повністю одужав та повернувся жити до батьківського дому. За рік, за підтримки батька, відкрив власний успішний бізнес. Ось тут і з’явилася знову Христина. Як не просила вона Романа розпочати все з нового аркуша, як не каялася, хлопець на її вмовляння не піддався. Так і пішла дівчина ні з чим. А ще за рік Роман познайомив батьків із Юлею та попросив їх благословення. Після весілля молода пара залишилася жити у домі Олега та Тетяни. Роман більше ніколи не хотів залишати їх самих.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × 5 =

Мама Таня