Maмa вигнала вагітну доню, а свекруха прийняла як рідну

Аліна сьогодні була особливо стривожена і розгублена, оскільки вона наважилась зробити аборт. Вона страшенно не хотіла цього, та їй здавалось це єдиний правильний вихід.

Алінка була звичайною дівчинкою із села. Всі знали, вона надзвичайно розумна і талановита, тому батьки невагаючись віддали її на навчання до сусіднього міста. Вся молодь із села там вчилась, працювала. Населення села складалось переважно з пенсіонерів, адже більша частина молоді так і залишилась жити в місті постійно.

Після закінчення міського університету дівчина влаштувалась на роботу секретарем у великий холдинг, туди ж, на місце кур’єра влаштувався і її хлопець з села, який також разом з нею навчався. Вони вирішили жити разом на зйомній квартирі, а невдовзі після цього Аліна завагітніла. Хлопець не був готовий до сімейного життя, тому одразу покинув дівчину. Сльози капали з її очей. Вона розуміла, що самотньою не зможе впоратись з вагітністю, народити й піти на роботу.

Аліна повернулася додому, але мама відреагувала не так, як дівчина сподівалась. Вона прогнала її промовляючи:

-З нас все село буде сміятися, ти ж нас опозорила! Ми все тобі дали, а ти ось як відплила? Забирайся з очей моїх!

Дівчина була спантеличина й вирішила повернутись назад до міста. Єдине, що залишилось – це зважитись на аборт. Артем точно нікому не розповідав про її вагітність, тому всі впевнені – дитину вона нагуляла.

По дорозі до зупинки вона зустріла подругу. Ольга теж прямувала до міста у справах, тому подорож продовжили разом. Їдучи в машині подруги, Аліна наважилась все їй розповісти, як кохає Артема, як мріяла створити сім’ю і про аборт. Адже мрії не здійснились, все різко змінилось.

-Ти що таке надумала? Навіть не смій цього робити! Це ж дитина від твого коханого чоловіка, ти не можеш її вбити. Краще від цього не стане нікому. Ти ж сама потім будеш шкодувати про це.

-Всі вважають, що я нагуляла цю дитину. Сама я не зможу поставити маля на ноги.

Ольга різко зупинила автомобіль.

-Як це ніхто не вірить тобі? А мама Артема знає? Ти розмовляла з нею?

-Ні. Це зайве. У неї зараз своїх проблем вистачає. Не так давно пішов з життя її чоловік.

-Стоп. Наші справи зараз зачекають.

Ольга повернула авто і попрямувала до будинку Артемової мами. Вона впевнено наполягла, щоб подруга все детально розповіла Ганні Василівні, про те, що сталось між нею та її сином. Вислухавши дівчат, Ганна Василівна розплакалась, хоча старалась стримати сльози. Подруги мовчки стояли…

-Моя ти дівчинко! Дякую! Я ж і не надіялась вже онуків діждати, а щодо Артемчика, то він тяжко переносить втрату батька, сама знаєш. Він прийме правильне рішення. Все налагодиться, ви помиритесь, тільки дай йому час на роздуми. А покищо живи тут, зі мною, а дальше побачим як буде. Захочеш підеш на роботу після народження дитини, а ні, то будеш мені допомагати з господарством. Разом виховаємо малюка, не бійся.

Ось як воно буває, свекруха стала ріднішою за власну маму, а мама стала мачухою.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

ten − 1 =

Maмa вигнала вагітну доню, а свекруха прийняла як рідну