Мама з пухнастим рудим котом

Костя був завжди непосидючою дитиною. Він привертав до себе багато уваги, і не залишав нікого байдужим до нього. Але проживав хлопчик у дитбудинку. Здавалося, що він був такий тому, що йому потрібна була увага. Кості вже було десять років, і шансів, що його забере сім’я ставало все менше. Він старався товаришувати з усіма дітьми у групі. Завжди розповідав історії та казки для дітей. Був дуже вигадливим хлопчиком.

Одного дня граючись на подвір’ї Костя знайшов вирізку із журналу з фотографією жінки з великим рудим пухнастим котом у руках. І він придумав собі таку історію, що так виглядає його мама. Світло волоса кучерява, висока, струнка, жінка з блакитними очима і відкритою посмішкою як весняний день, з рудим пухнастим котом. Він настільки повірив в цю історію, що лягав спати разом із цією фотографією з журналу.

Одного вечора коли я вкладала дітей спати, всі вже повлягались і засинали. Тільки Костик тримав у ручках фотографію і лежав із закритими очима. Я підійшла і тихо запитала чому ти думаєш, що саме так виглядає твоя мама?

-Тому, що вона молода і гарна, вона мене любить. І мама мене обов’язково забере.

В грудях жалося серце і сльози виступили на очах. Я обняла хлопчика і тихенько побажала спокійних снів. В думках я подумала про себе що потрібно знайти для хлопчика хорошу сім’ю.

Минуло із того часу ще пів року, і до мене в гості прийшла моя давня подружка. Вони жили з чоловіком вже десять років в шлюбі та дітей в них так і не було. Ми розговорились за чашкою чаю, і я запитала у подруги чи вона думала про всиновлення. Вона відповіла, що так вони з чоловіком про це говорили, але пізніше якось закрили це питання і більше цієї мови не підіймали. За її словами я зрозуміла, що за малесенькою дитиною їй буде важко доглядати через те, що молоді роки вже пройшли, і безсонні ночі для них з немовлям зараз будуть важко проходити. І я вирішила запитати, а якби в них був вже дорослий син, як би вони реагували. І вона відповіла, що як би вони хотіли дитину. Я запропонувала їм із чоловіком прийти якось до мене на роботу. Мені спало на думку хоча б познайомити їх із Костею, а там далі вже як буде.

Коли Анна та Олег прийшли до мене на роботу, діти саме гуляли на подвір’ї. Я покликала до нас Костика. Він познайомився з Олегом та Анною, і відразу почав їм розповідати свої історії. Анна та Олег приймали рішення для себе і зважувались, їм дуже сподобався хлопчик. Але вони думали чи зможуть у двох впоратись із вихованням хлопчика. Все ж прийняли рішення, що це їхня дитина і вони будуть робити все можливе для усиновлення.

Підготовка документів, проходження усіх необхідних органів та санстанцій зайняла ще приблизно пів року, але все вже було готовим. І тут настав момент коли Костика забирали із дитячого будинку. Це був теплий сонячний день, Анна з Олегом прийшли забирати свого сина, і в Анни в руках був великий пухнастий рудий кіт Васька. Костик вигукнув на весь голос, я ж вам казав це моя мама!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

17 − six =

Мама з пухнастим рудим котом