«Мамо, – каже дочка, – ти ж знаєш, що мені тої картоплі не треба, я собі в місті куплю.»

Коли не стало мого чоловіка, ми з донькою домовились, що свою квартиру я залишу їм з чоловіком, а за свої заощадження я куплю будиночок в селі.

«Тобі там буде краще, – говорила мені донька, – свіже повітря, ліс. Город собі заведеш

Я й послухала й поїхала жити в селі. Там в маленькій хаті, де валились стіни, почала ремонт робити. Самотужки. Донька з зятем сказала, що вони з роботи відпроситись не можуть, а я й не наполягала. З часом й справді завела собі господарство: город, садок, кури, кози, качки, індики. З ранку до вечора працювала коло господарства. А донька навіть не приїздила. Казала, що ніколи.

Саджу картоплю, прошу допомогти.

«Мамо, – каже дочка, – ти ж знаєш, що мені тої картоплі не треба, я собі в місті куплю

Ну що робити? Сама посадила. Копати мені теж ніхто не приїхав допомагати. А в жовтні телефонує мені дочка й каже:

– Може ми б з чоловіком приїхали взяли мішок картоплі? Тобі ж не шкода?

– Звичайно. Приїздіть. – Кажу, хоч і добре пам’ятаю, що вона говорила навесні, коли я просила допомогти.

Наступного дня, дочка з зятем були в мене. Обійшли господарство, подивились. Допомагати нічого не стали, бо в нарядному одязі приїхали. Пообідали. Я дала їм кілька мішків картоплі, буряка, моркви, цибулі. Звичайно, консервації домашньої, м’яса, яєць.

Донька всього навантажила в машину, подякувала й на прощання каже:

– Ми наступного тижня ще приїдемо. Ти якраз ще яєць назбираєш, добре?

Добре, – кажу.

А що робити? Образливо трохи, що дочка так до мене ставиться, але заборонити приїхати я не можу. Я врешті ж її мама.

Звичайно, я допомагатиму дітям, поки живу, але хотілося б просто інколи відчути, що тим потрібна їм просто так. Навіть, коли не зможу нічим допомогти.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

twelve − four =

«Мамо, – каже дочка, – ти ж знаєш, що мені тої картоплі не треба, я собі в місті куплю.»