Моїй нареченій шістнадцять років

Ранок почався незвично, Євген все не знаходив собі місця. Був такий незібраний і метушливий і тут раптом заговорив:

-Мамо, а з якого віку в РАЦСі розписують?

-Чому запитуєш? Тебе точно одружать, двадцять п’ять років як-не-як – мама усміхнулася.

-Маю новини для тебе. Ти скоро станеш бабусею!

-Як так? Ти ж не говорив, що маєш дівчину. Вона вагітна?

-Я її люблю, мамо, і хочу одружитися.

-Сину, я така щаслива, я буду бабусею! Та як так, що ми ще не знайомі? Чим вона займається? Хто в неї батьки? Коли ти нас познайомиш?

-Мамо, не все так просто. ЇЇ звати Оля, але вона лише закінчує школу, їй шістнадцять років. Мамо, ми любимо один одного, ми хочемо бути разом, але мені потрібна твоя допомога.

Сказати, що мама Євгена була збентежена це нічого не сказати. Шістнадцять років, ще зовсім дитина, і буде сама народжувати дитину. Що робити далі?

-А як її батьки відреагували?

-Оля з багатодітної родини, мама трохи зловживає, їй не до дітей, то вони ще і не знають. Мені здається, що їм все-одно.

-Знаєш, що сину, запрошуй свою наречену в гості, будемо знайомитися і думати, що робити далі.

Ввечері Євген прийшов додому з Ольгою. Мамі вона дуже сподобалася, хоч була і досить юною. Красива дівчина, вихована, але з дорослим поглядом.

-Оля, а що мама твоя сказала на це все?

-Мамі скажу на днях, вона не дуже добре себе почуває – Оля зніяковіла. Але вона не буде проти, вона буде рада. Ви не думайте, що я мала, я буду хорошою мамою, я так чекаю цю дитину і вашого сина я дуже люблю, але мені потрібно сходити до лікарні, а я навіть не знаю куди мені йти.

-Не хвилюйся, в мене є знайомий лікар, ми з ним домовимося, взавтра і подзвоню до нього. І в РАЦС сходимо, запитаємо, які документи потрібно подати. Якщо вже так склалися обставини, то немає чого чекати, потрібно готуватися до весілля. Але з батьками все-одно потрібно поговирити, так не можна, розумієш?

-Звичайно, взавтра обов’язково розкажу все мамі.

Дивна ситуація, але що вже говорити, діти ніби щасливі, можливо якраз все в них складеться, а те, що така юна дівчина, то нічого, будемо допомагати. Сама була молодою мамою, всього дев’ятнадцять років було, але чоловік завжди був поруч, та й зі свекрухою повезло, все допомагала і підказувала як робити.

Діти пішли прогулятися вечірнім парком, а мама залишилася вдома, стільки думок в голові.

-Стільки всього зробити потрібно і навіть не думала, що так рано стану бабусею, але син такий щасливий поряд з нею, може вона і є його щастям. Заберемо до себе жити, квартира невелика, але місця вистачить – говорила сама до себе Євгенова мама.

Цієї ночі вона засинала з посмішкою на обличчі, посмішкою майбутньої бабусі.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

twelve + thirteen =

Моїй нареченій шістнадцять років