Марина була для мене ідеальною невісткою. В нас ніколи не було конфліктів або непорозумінь. Та й у дітей між собою все ладналось, тому я була за них завжди спокійна. Через рік спільного життя у мене з’явилась онучка. Даринка стала для мене щастям, допоки я не дізналась жахливу новину.

Я прекрасно розуміла, що, швидше за все, я у всьому винна. Мені уже скоро шістдесят, я жінка не молода. Маю двох синів Віталія та Андрія. Хлопці в мене красиві та розумні, освічені. Ми з чоловіком у свій час грошей на навчання дітей не шкодували. Але, не дивлячись на те, що моїм дітям нічого не бракує і вони непогано заробляють, в особистому житті їм не щастить.

Віталія, старшого сина, наречена покинула перед самим весіллям, сказавши, що не любить. Він, бідолашний, тоді ледве не збожеволів від горя. Я намагалась його заспокоїти як могла, але на душі було неспокійно, адже відчувала, що тут є й моя провина.

Але коли подібна доля спіткала й мого молодшого сина, Андрія, я повністю в цьому переконалась. Річ у тім, що рік тому Андрій почав зустрічатись з Маринкою. Це сусідська дівчина, молодша за нього на рік. Марина була доволі симпатичною та розумною дівчиною. Завжди привітна, поговорить, запитає як справи. Коли я дізналась, що вона сподобалась моєму синові, була щаслива, адже кращої кандидатури для нього не могла й уявити. Новина про їхнє одруження стала для мене справжнім святом.

Марина була для мене ідеальною невісткою. В нас ніколи не було конфліктів або непорозумінь. Та й у дітей між собою все ладналось, тому я була за них завжди спокійна. Через рік спільного життя у мене з’явилась онучка. Даринка стала для мене щастям, допоки я не дізналась жахливу новину.

Якось ввечері до нас прийшов Андрій дуже розчарований. Годину він сидів мовчки, а потім почав говорити. З’ясувалось, Марина зізналась, що давно йому зраджує й дочка не від нього. Син не знав, як справитись з цією новиною. А я плакала разом з ним. Плакала, бо шкодувала сина і плакала тому, що мене мучила совість.
Колись давно в мене теж були стосунки на стороні. Я так і не змогла признатись в цьому чоловікові й з родини теж не пішла. Але залишок свого життя змушена прожити в муках совісті. Я не звинувачую невістку, адже сама не свята. А зараз за мої помилки відповідають мої діти.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × four =

Марина була для мене ідеальною невісткою. В нас ніколи не було конфліктів або непорозумінь. Та й у дітей між собою все ладналось, тому я була за них завжди спокійна. Через рік спільного життя у мене з’явилась онучка. Даринка стала для мене щастям, допоки я не дізналась жахливу новину.