Мати не помітила, що син потерпає від домашнього насилля

Я тільки прийшла в офіс. Сьогодні трішки раніше, ніж було потрібно. Зупинилась біля рецепції, шукаючи в сумці телефон. Раптом помітила хлопчика років п’яти. Малюк стояв біля дверей й дивився на кулер. Хлопчик не був місцевий – дітей наших працівників я добре знала. Вирішила підійти.

– Ти пити хочеш? – питаю в малюка.

– Ага… – хлопчик зітхнув й опустив очі.

– Ти, може, голодний? – я дивлюсь на дитину, яка жадібно допиває третю склянку води.

– Ага…

Я дістаю з сумки свої канапки й даю хлопчику.

– Ходімо, сядеш на диван й поїси.

Малюк їсть жадібно. А я дивлюсь на нього й не розумію звідки ця дитина взялась в нашому офісі з самого ранку.

– А тебе як звати?

Малюк перестає жувати.

– Сергійко… я тут недалеко живу. – Хлопчик якось сумно на мене подивився.

– А де твоя мама?

– Мама на роботі…

Я починаю нервуватись. А раптом дитина загубилась?!

– То ти йшов до мами на роботу й заблудився? – намагаюсь розпитати Сергійка.

– Ні… я втік…

– Від мами?! – починаю передчувати щось недобре.

Хлопчик перестає їсти. В малюка навертаються сльози.

– Не від мами… Мама мене любить. Я втік від Рустама.

В мене починає нервово посіпуватися око.

– А Рустам – це хто? Це хлопчик з садочка?

– Ні, – дитина починає плакати, – це дядько. Він живе в нас вдома й бє мене.

Сергійко почав плакати. Я розгубилася. Не очікувала, що день розпочнеться так. Але кинути дитину, яка плаче і, ймовірно, потрапила в біду, я не можу.

Прошу в Сергійка почекати мене на дивані, а сама йду до керівника відпрошуватись.

– Юліано Олександрівно, вам що, більше всіх потрібно? – керівник відверто не в захваті від моєї ідеї пропасти не відомо на скільки на початку робочого дня в понеділок.

– Я не можу інакше. – Нервово заламую руки. – А раптом із хлопчиком дійсно коїться щось нехороше. Мені здається, що ця дитина потерпає від домашнього насилля. Я не пробачу собі, якщо не розберуся, в чому справа.

За півгодини ми були біля продуктового магазину.

– Отут мама працює, – показав мені Сергійко.

Ми зайшли. За прилавком стояла жінка років тридцяти. Видно було, що жінка зловживає алкоголем. Одягнена вона була неохайно, а коли підійшла ближче, я в цьому остаточно переконалась – від жінки пахло спритним.

– Що ти тут робиш? – Жінка незадоволена подивилась на Сергійка. А потім на мене. – А ви хто?

Коли я пояснила жінці хто я й що мені розповів її син, вона брудно вилаялась й вигнала мене.

– Не треба не у своє діло лізти! Йшла би ти якомога далі!

Я й пішла, дорогою думаючи про те, як складеться доля хлопчика. Мені було його щиро шкода. Але як допомогти, я не знала.

«Завтра ж зателефоную в соціальну службу, бо дитину в біді залишити не можна», – думала я.

Наступного дня я відпросилась раніше з роботи, аби зустрітись з представником соціальної служби. Та на виході з офісу я зіткнулась з жінкою.

– Ой, перепрошую, – почала вибачатись та.

Раптом я впізнала в жінці маму Сергійка. Та сьогодні жінка виглядала доволі пристойно. Охайно одягнута, причесана. А сам хлопчик стояв позаду.

– Я… я йшла до вас, – сказала жінка, потупивши погляд.

Я здивувалась.

– До мене? Хочете сваритися?

Жінка зітхнула.

– Сваритися? Та ні. Я подякувати хочу.

– Подякувати?! – Я нічого не розуміла. – За що?

– За те, що допомогли звернути увагу на проблему. Розумієте, – жінка опустила погляд донизу, – коли помер мій чоловік, тато Сергійка, мені тяжко дуже було. А потім я зустріла Рустама… Він чоловік непоганий, тільки п’є. От й мене підсадив на цю справу. А я, самі розумієте, в такому стані, що…, – жінка закусила губу, – словом, я теж почала пити… А на Сергійка увагу звертати перестала. От й не помітила, що Рустам б’є мою дитину.

Жінка почала плакати.

– А коли вчора ви прийшли, мені ніби очі відкрились. Я аж протверезіла. А коли прийшла додому, то вигнала Рустама, а разом із ним викинула весь алкоголь. Дякую вам. Тепер у нас із Сергійком все буде, як раніше.

Жінка стояла й плакала, плакала сльозами розкаяння.

Скільки дітей сьогодні страждають від домашнього насилля. А допомогти їм може звичайна людська небайдужість.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

14 − 8 =

Мати не помітила, що син потерпає від домашнього насилля