Мати знову вийшла заміж менш ніж через рік, як не стало батька. Нам із братом вона сказала, що у неї тепер своє життя. Про нас вона знову згадала коли другий чоловік її покинув

Нашого батька не стало, коли мені було лише 18, а брату – 20. Після цього у нашій родині усе пішло шкереберть, адже до того трималося виключно на батькових плечах. Мати ж ніколи не працювала й ні про що не думала, жила у тепличних умовах. Куди правди діти – ми з братом також. Але якщо у нас усе життя було ще попереду і просто нарешті настав час стати дорослими, то для матері у її 42 перспектива шукати роботу була зовсім не радісною. Вона на деякий час впала у глибоку депресію. Навіть не знаю, за чим більше горювала, за чоловіком, чи втраченим комфортним життям.

Треба сказати, що горювала мати не дуже довго. Одного дня причепурилася, подзвонила якійсь подрузі й пішла разом з нею до ресторану. З цього моменту вона поставила перед собою чітку мету – будь-що знайти нового чоловіка.

Уже через місяць мати своєї мети досягла. Її кавалер був багатим бізнесменом, також вдівцем. З весіллям не забарилися. У нового чоловіка було двоє власних дітей-підлітків, які мешкали разом з ними.

Ми з братом у новій родині були зайвими. Вітчим відразу дав зрозуміти, що у своєму домі нам не радий. Мати ж сказала, що у неї тепер власне життя. Щодо нас із братом, то ми уже повнолітні й повинні самі себе забезпечувати.

Відтоді наша мати усю свою увагу зосередила на свої нових дітях, а ми для неї ніби не існували. Вона навіть попросила нас звільнити квартиру. Якщо усе інше ми ще якось могли для себе пояснити та пробачити, то останнє нам було не зрозумілим. Батьківську квартиру просто зачинили на ключ і вона стояла тепер пусткою.

З кожним днем ми з братом все менше і менше спілкувалися з нашою матір’ю, доки взагалі не втратили з нею зв’язок. Ми старанно вчилися, паралельно працювали. Наше життя потихеньку налагоджувалося. Брат розпочав власну справу, невдовзі одружився. Він запрошував маму на своє весілля, але вона його проігнорувала.

Коли у брата народився первісток, він зробив ще одну спробу відновити зв’язок із матір’ю. Ми тоді поїхали усі разом. Хотіли познайомити матір з її першим онуком. Зустріч тривала не більше 10 хвилин. До свого нащадка мати не проявила жодного інтересу.

З того часу минуло декілька років. Відразу після того, як отримала диплом, мені пощастило влаштуватися у велику компанію. Завдяки наполегливій праці доросла до начальника відділу по роботі з інвесторами. Тоді й зустріла свого майбутнього чоловіка. Він дуже заможна і впливова людина. Ми разом уже два роки. Завдяки зв’язкам та допомозі мого чоловіка й у брата справи різко пішли вгору.

Одного разу до нас із чоловіком несподівано завітала моя матір. Я, звичайно, дуже здивувалися її візиту, але його причини скоро стали мені зрозумілі. Другий чоловік покинув мою матір й вона знову сама, а за умовами шлюбного контракту після розлучення вона залишилася ні з чим. Ось тоді мати й згадала про своїх рідних дітей.

Вона цинічно заявила, що ми повинні тепер її забезпечувати, адже вона колись дала нам життя. Але я вже далеко не та вісімнадцятирічна дівчинка, якій колись так потрібна була мама. Я просто оформила на матір банківську картку, на яку щомісяця перераховуватиметься сума, достатня для забезпечення основних потреб, але не більше.

Я попросила матір більше не приходити до нас у дім і знову забутися, що у неї є донька. Що буде робити брат, я не знаю, адже вона і до нього ходила.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

16 + 15 =

Мати знову вийшла заміж менш ніж через рік, як не стало батька. Нам із братом вона сказала, що у неї тепер своє життя. Про нас вона знову згадала коли другий чоловік її покинув