Мене тоді виселили з найманої квартири і я попросилася до сестри пожити. Тільки та жила з хлопцем і відмовила мені. Добре, хоч подруга змогла прихистити. Десь з місяць я пожила у неї. Пізніше переїхала до столиці. Нещодавно сестра захотіла пожити зі мною декілька тижнів, бо їй потрібно пройти курси з навчання.

Ми з сестрою Аллою з невеличкого селища, різниця в віці у нас невелика – 1 рік. Майже одразу після закінчення школи ми вирішили до міста перебратися. Воно було, звісно, більше, ніж наше рідне селище, але все одно провінційне.

З Аллою ми жили спочатку в гуртожитку, а потім вона з’їхалася зі своїм хлопцем, а мені батьки квартиру зняли. Так ми й жили по різних квартирах, гостювали одна в одної.

Раптом квартиру, яку я винаймала вирішили терміново продавати, і я мала виселитися буквально за пару днів. Я в прямому сенсі опинилася на вулиці й не знала куди мені йти. До батьків я повернутися не могла – якраз тривала зимова сесія в університеті. Першою, кому я зателефонувала, була моя сестра. Я попросилась в Алли пожити у неї, та вона мені відмовила. Не дивлячись на те, що з хлопцем сестра жила у двокімнатній, для мене місця там не було.

«Розумієш, якби я сама жила, то з радістю. А так утрьох буде не дуже зручно…Ну, у нас стосунки, нам усім буде ніяково», – намагалася пояснити Алла.

Я не розуміла, про яку зручність йде мова, я ж на вулиці залишаюся! Мені було дуже образливо таке чути від сестри. Тим паче я не збиралася жити з ними усе життя. Винайняти квартиру було дуже важко, якщо й були якісь варіанти, то з дуже жахливими умовами й по космічній ціні.

Я розповіла про свою проблему подрузі, спитала, чи не здає хтось квартиру зі знайомих, на що вона запропонувала мені пожити у неї. Подруга мала невеличку квартиру і жила там сама. Батьки її були небідні й подарували на день народження житло. Так я прожила у подруги з місяць. Потім знайшла квартиру в оренду. З сестрою спілкування обмежила, періодично ми телефонували одна одній. Та це вже були не такі тісні стосунки. Я пробула в місті до літа, а потім закінчила навчання та спробувала влаштуватися в столиці.

Там батьки знову допомогли зняти квартиру. Роботу знайшла досить швидко, вже за місяць змогла винаймати житло без батьківської допомоги. Живучи в Києві, я запрошувала подругу, яка мене виручила до себе в гості декілька разів.

Якось сестра зателефонувала мені й попросилася пожити декілька тижнів зі мною. Аллі потрібно було пройти якісь курси в столиці, а жити цей час в готелі чи квартирі дорого, в хостелі незручно. Я навіть не знала, що відповісти. У важку хвилину Алла навіть не думала про мою зручність. Та все ж під тиском батьків запросила її в гості до себе. Можливо, сестра згадає, як вона мене не прихистила тоді і їй стане соромно.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two × one =

Мене тоді виселили з найманої квартири і я попросилася до сестри пожити. Тільки та жила з хлопцем і відмовила мені. Добре, хоч подруга змогла прихистити. Десь з місяць я пожила у неї. Пізніше переїхала до столиці. Нещодавно сестра захотіла пожити зі мною декілька тижнів, бо їй потрібно пройти курси з навчання.